7 вересня 2027

(Мк. 1:16-22)
Господь навчав у синагозі Капернаумській, і всі дивувалися Його вченню: "бо Він навчав їх як той, хто має владу, а не як книжники" (Мк. 1:22). Ця влада — не тон повелительний, а сила впливу на душі й серця. Слово Його проходило всередину і в'язало совісті людські, вказуючи, що все так є, як Він говорив. Таким і завжди є слово, просякнуте силою Божественною, слово від Духа, або слово помазане. Таке воно було і у святих апостолів, і після них у всіх впливових учителів, які говорили не від вченості, а від того, як Дух давав їм провіщати. Це дар Божий, що здобувається, однак, трудами не над одним дослідженням істини, а більше над сердечним і життєвим засвоєнням її. Де це здійсниться, там слово просякнуте переконливістю, тому що переходить від серця до серця; тут і влада слова над душами. Книжникам, які говорять і пишуть від вченості, не дається така сила, бо вони говорять від голови і в голову пересипають своє міркування. У голові ж немає життя, а тільки верхівка його. Життя — у серці, і тільки те, що виходить із серця, може впливати на потоки життя.