29 липня 2027
четвер · 16 липня ст. ст.
Посту немає
Сщмч. Афіногена єп. і десяти учнів його (близько 311). Мч. Павла і мцц. Алевтини (Валентини) та Хіонії (308). Мч. Антіоха лікаря (IV). Пам’ять святих отців IV Вселенського Собору (451). Мц. Іулії діви (близько 440 або 613). Прп. Іоанна Святогорця Вишенського (XVII). Блж. Матрони Анемнясевської (Бєлякової), спов. (1936); сщмч. Якова (Маскаєва), архієп. Барнаульського, і з ним сщмчч. Петра Гаврилова та Іоанна Можиріна пресвітерів, прмч. Феодора Нікітіна (1937); прмч. Ардаліона (Пономарьова) (1938). Чирської (Псковської) ікони Божої Матері (1420).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Священномученику Афіногенуглас 8
Тропар, глас 8
Свяще́нный Бо́гу Афиноге́н, в же́ртве служи́тель,/ свяще́нное учени́к свои́х принесе́ Христу́ заколе́ние,/ па́стырь со слове́сными о́вцами и́де в Небе́сную огра́ду,/ победи́в свере́пеющия неве́рием язы́ки./ Му́ченик Твои́х моли́твами, Христе́ Бо́же,// спаси́ ста́до Твое́ от волко́в, губя́щих е́.
Інший тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ние обре́л еси́, Богодухнове́нне,/ в виде́ния восхо́д:/ сего́ ра́ди, сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Афиноге́не,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Влады́чню рече́нию после́довав, я́ко па́стырь изря́дный/ ду́шу твою́ положи́л еси́ за Христо́вы о́вцы, священному́чениче Афиноге́не,/ сего́ ра́ди восхваля́ем тя/ и с тобо́ю десяти́ну учени́к твои́х,/ и́же пострада́ша, стра́хом Бо́жиим и твои́м уче́нием наставля́еми./ Тем угоди́вших Влады́ка венча́ вас живонача́льною десни́цею,// Его́же о всех нас моли́те.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 13:36-43)
"І кинуть їх (тих, хто творить спокуси і беззаконня) у піч вогненну; там буде плач і скрегіт зубів; тоді праведники засяють, як сонце, у Царстві Отця їхнього" (Мф.13:41).
Так здійсниться розділення добра і зла, світла і темряви. Тепер триває період змішання їх. Господу угодно було так влаштувати, щоб тварна свобода зростала і міцніла в добрі через боротьбу зі злом; зло допущене і в суміжності зі свободою всередині, і в зіткненні з людиною зовні. Воно не визначає, а спокушає. Тому, хто відчуває спокусу, необхідно не падати, а вступати в боротьбу.
Той, хто перемагає, звільняється від однієї спокуси, і посувається вперед і вгору, щоб там вступити в нову спокусу. Так до самого кінця життя. О, коли б зрозуміти нам це значення зла, що спокушає нас, щоб за цим розумінням влаштувати і життя своє! Борці увінчуються, врешті-решт, переходячи в інше життя, де немає ні печалей, ні хвороб назовні, і де вони зсередини, як ангели Божі, стають чистими без впливу спокусливих рухів і думок. Так готується торжество світла і добра, яке у всій славі своїй відкриється в останній день світу.
Ще 2 думки
Прибувши в Назарет, Господь не зустрів там віри. Видима простота Його завадила мешканцям Назарету побачити невидиму славу і божество. Чи не те саме буває і з християнином? Християнські догмати на вигляд дуже прості, але для розуму, що входить всередину їх, вони становлять всеосяжну струнку в собі систему, якої не породжував і породити не може жоден тварний розум.
Гордоумство, кинувши побіжний погляд на простоту євангельську, відвертається від неї і починає саме собі будувати будівлю відання, як йому здається, величезну, з якої відкриваються, нібито, види широкі. На ділі ж виходить те, що будівля нагромаджується з карт, а кругозір становлять міражі, примари розпаленої уяви. Але йому хоч не кажи. Усякого, хто хоче переконати такого, він і братія його готові своїми критичними нападками негайно скинути з гори в прірву, але істина завжди проходить неушкодженою серед них і йде до інших душ, здатних прийняти її.
(Мф. 13:24-30,36-43)
Посіяно добре насіння, але прийшов ворог і посіяв кукіль посеред пшениці. Кукіль - це в Церкві єресі та розколи, а в кожному з нас погані помисли, почуття, бажання, пристрасті. Прийме людина добре насіння слова Божого, наважується жити свято і починає так жити.
Коли засне людина така, тобто ослабить увагу до себе, тоді приходить ворог спасіння і вкладає в неї погані задуми, які, не будучи відкинуті відразу, дозрівають у бажання і пристрасті, і заводять своє коло справ і починань, які перемішуються зі справами, почуттями і думками добрими. І перебувають так обидва разом до жнив.
Жнива ці - покаяння. Посилає Господь ангелів - почуття сокрушення і страху Божого, і вони, з'явившись, як серп, палять усе кукільне та спалюють у вогні самоосуду з жалем. Пшениця чиста залишається в житниці серця, на радість і людині, і ангелам, і преблагому Богові, у Трійці поклоняємому.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter