18 липня 2027
неділя · 5 липня ст. ст.
Посту немає
Неділя 4-та після П’ятидесятниці. Прп. Афанасія Афонського (1000). Мцц. Агнії (Анни) та Кирили (304). Прп. Лампада Іринопольського (Х). Знайдення чесних мощей прп. Сергія, ігумена Радонезького (1422). Прпп. Тихона, Василія і Никона Соколовських (XVI); свт. Арсенія, єп. Тверського (перехідні святкування в 1-шу неділю після 29 червня). Сщмч. Геннадія Здоровцева пресвітера (1918). Прмцц. вел. кн. Єлисавети та інокині Варвари (Яковлєвої) (1918). Прмч. Аристарха Сітала архімандрита, ігумена Охтирського (1919). Прп. Агапіта (Таубе) спов. (1936). Знайдення мощей свт. Інокентія, архієп. Херсонського і Таврійського (1997). Ікони Божої Матері, йменованої «Економіса».
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 3
Тропар, глас 3
Да веселя́тся небе́сная,/ да ра́дуются земна́я,/ я́ко сотвори́ держа́ву/ мы́шцею Свое́ю Госпо́дь,/ попра́ сме́ртию сме́рть,/ пе́рвенец ме́ртвых бы́сть;/ из чре́ва а́дова изба́ви на́с,// и подаде́ ми́рови ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 3
Воскре́сл еси́ дне́сь из гро́ба, Ще́дре,/ и на́с возве́л еси́ от вра́т сме́ртных;/ дне́сь Ада́м лику́ет, и ра́дуется Е́ва,/ вку́пе же и проро́цы с патриа́рхи воспева́ют непреста́нно// Боже́ственную держа́ву вла́сти Твоея́.
Преподобному Афанасіюглас 3
Тропар, глас 3
Е́же во пло́ти житию́ твоему́/ удиви́шася а́нгельстии чи́ни:/ ка́ко с те́лом к неви́димым спле́тением изше́л еси́, присносла́вне,/ и уязви́л еси́ де́монския полки́./ Отону́дуже, Афана́сие,/ Христо́с тебе́ воздаде́ бога́тыми дарова́ньми:/ сего́ ра́ди, о́тче, моли́// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
Я́ко невеще́ственных суще́ств зри́теля изря́дна,/ и де́ятельна сказа́теля всеи́стинна,/ взыва́ет тя ста́до твое́, Богоглаго́льниче:/ не оскуде́й моля́ о рабе́х твои́х,/ изба́витися напа́стей и обхожде́ний, вопию́щим ти́:// ра́дуйся, о́тче Афана́сие.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Ще 1 думка
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter