3 червня 2027

четвер · 21 травня ст. ст.

Сьогодні
Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері.Межиріцької ікони Божої Матері (XVI)Рівноапп. царя Константина (337) і матері його цариці Єлени (327).Блгв. кн. Константина (Ярослава) (1129) і чад його Михаїла і Феодора, Муромських чудотворцівПрп. Кассіана грека, Углицького чудотворця (1504)блж. Андрія СимбірськогоШановані списки з Володимирської ікони Божої Матері: Псково-Печерська «Розчулення» (1524)Заоникіївська (1588)Красногірська або Чорногірська (1603)Оранська (1634)

Седмиця 5-та після Пасхи · Глас 4 · Посту немає

Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері. Рівноапп. царя Константина (337) і матері його цариці Єлени (327). Блгв. кн. Константина (Ярослава) (1129) і чад його Михаїла і Феодора, Муромських чудотворців. Прп. Кассіана грека, Углицького чудотворця (1504). Знайдення мощей блж. Андрія Симбірського (1998). Шановані списки з Володимирської ікони Божої Матері: Псково-Печерська «Розчулення» (1524), Заоникіївська (1588), Красногірська або Чорногірська (1603), Оранська (1634). Межиріцької ікони Божої Матері (XVI) (перехідне святкування в четвер 5-ї седмиці після Пасхи).

Читання Святого Письма

На утрені

Лк. 1:39-49,56 (зач. 4), або Ін. 10:9-16 (зач. 36)

На літургії

АпостолДіян. 14:20-27 (зач. 35)
ЄвангелієІн. 9:39-10:9 (зач. 35)

Рівноапп. під зачало

АпостолДіян. 26:1-5,12-20 (зач. 49)

Богородиці

АпостолФлп. 2:5-11 (зач. 240)
ЄвангелієЛк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54)

Рівноапп. (від полу)

ЄвангелієІн. 10:1-9 ( зач. 35)

Тропарі та кондаки

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 10:9-16)

"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).

І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).

Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.

Ще 2 думки

(Ін. 9:39-10:9)

"І сказав Іісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими" (Ін. 9:39). Незрячі — це простий народ, який у простоті серця вірив Господу, а зрячі — це тогочасні книжники, вчені, які через гордість розуму і самі не вірили, і народу заважали. Розумники наші себе вважають зрячими, і, тому що вважають себе такими, цураються віри в Господа, якої міцно тримаються прості серцем і розумом.

І, отже, по істині-то Господній сліпі вони, а народ бачить. Вони точнісінько як ті птахи, які вночі бачать, а вдень не бачать. Істина Христова їм темна, а протилежне цій істині — брехня, їм здається ясною; тут вони у своїй стихії. Хоч як це очевидно, а все ж вони готові запитати: "невже і ми сліпі?". Нічого приховувати: сліпі. А оскільки сліпі зі своєї вини, то гріх сліпоти і небачення світла на вас лежить. Можете бачити, та не хочете, полюбивши оманливу, але чарівну брехню.

(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter