20 травня 2027

Св. Филип запитує скарбника: "Чи розумієш, що читаєш?". Той відповів: "Як можу зрозуміти, якщо хто не навчить мене?" (Діян. 8:30-31). Як часто відчувають те ж саме ті, хто читає слово Боже й святоотецькі писання! Те, що читають, не вміщається в голові; розум не може почути того й осягнути те, немов ідеться про щось чуже для нього, про предмети з невідомої галузі. Ось тут і потрібен тлумач, знайомий з тим, про що слово. У св. Филипа був той самий Дух, Який давав і пророцтва, і йому неважко було розтлумачити те, що було складним для скарбника. 

Так і для нас тепер: треба знайти людину, яка стояла б на тому ступені життя і пізнання, якого стосується Писання, що важке для нашого розуміння, і вона розтлумачить його без труднощів, тому що кругозори духовні в кожного ступеня свої. Той, хто стоїть на нижчому ступені, не все бачить, що бачить той, хто стоїть на вищому, і тільки може здогадуватися про те. Якщо трапиться, що незрозуміле нам Писання стосується предметів вищого ступеня, а зустрінутий нами тлумач стоїть на нижчому, то він нам не роз'яснить того, як слід, а буде все застосовувати до свого кругозору, і справа залишиться для нас, як і раніше, темною. 

Дивуватися треба, як беруться тлумачити про предмети Письма люди, зовсім чужі тій галузі, до якої належать ті предмети. І виходить у них усе не так, як слід; пишатися ж своїми тлумаченнями вони не забувають.

Серед Великого посту пропонується для поклоніння Чесний Хрест, щоб надихнути пісних трудівників до терпеливого несення піднятого ними ярма до кінця; а у вересні для чого це робиться? Так сталося? Але у промислительної Премудрості, яка все влаштовує, немає випадковостей. Ось це для чого: у вересні прибирають із поля, принаймні в нас. Отже, щоб одні з християн, відчуваючи достаток, не сказали: "душе! багато добра лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселися!" (Лк. 12:19), а інші від убогості не впали в дусі, постає перед очима всіх воздвизаємий Хрест. Він нагадує першим, що опора благополуччя — не майно, а християнське внутрішнє хрестоношення, коли зовнішнє, з благості Божої, складається. Других він спонукає у терпінні здобувати душі свої, надихаючи на це упевненістю, що з хреста йдуть просто до раю. Тому одні нехай терплять, сподіваючись, що йдуть прямим шляхом до Царства Небесного, а інші нехай куштують зовнішніх утіх зі страхом, щоб не закрити собі вхід на Небо.