23 грудня 2026
середа · 10 грудня ст. ст.
Мчч. Мини, Єрмогена та Євграфа (близько 313). Мч. Гемела Пафлагонянина (близько 361). Прп. Фоми (Х). Блж. Іоанна (1503) та батьків його, блж. Стефана (1446) і блж. Ангеліни, правителів Сербських. Свт. Іоасафа, єп. Бєлгородського (1754). Сщмчч. Якова Шестакова й Олександра Шкляєва пресвітерів, сщмч. Євграфа Плетньова пресвітера і сина його мч. Михаїла Плетньова (1918); сщмчч. Анатолія Правдолюбова, Олександра Туберовського, Євгенія Харкова, Константина Бажанова, Миколая Карасьова пресвітерів і з ними мчч. Петра Гришина, Євсевія Тряхова, Михаїла Якунькіна, Дорофея Климашева, Лаврентія Когтева, Григорія Берденьова, мцц. Олександри Устюхіної і Татіани Єгорової, сщмч. Михаїла Кобзєва пресвітера, прмч. Сергія (Сорокіна) (1937); сщмчч. Миколая Розова й Олексія Введенського пресвітерів (1938); свв. Анни Івашкіної і Татіани Б’якиревої сповв. (1948); св. Фекли Макушевої спов. (1954); прп. Анни (Столярової) спов. (1958).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикам Мині, Єрмогену і Євграфуглас 8
Тропар, глас 8
Воздержа́нием страсте́й огнепа́льныя/ умертви́вше зра́ки и движе́ния, Христо́вы му́ченицы,/ прия́ша благода́ть неду́ги отгоня́ти немощны́х,/ и жи́вше и по кончи́не чудоде́йствовати;/ вои́стину чу́до пресла́вно,/ я́ко ко́сти на́ги источа́ют исцеле́ния,// сла́ва Еди́ному и Созда́телю Бо́гу.
Кондак, глас 1
Ми́ну чу́днаго, Ермоге́на боже́ственнаго, и Евгра́фа ку́пно,/ свяще́нными сладкопе́нии почти́м вси,/ я́ко почествова́вшия Го́спода, и страда́льчествовавшия за Него́,/ и ли́ка безпло́тных на Небесе́х дости́гшия,// и чудеса́ точа́щия.
Інший кондак, глас 4
Добропе́сненный глас твои́х слове́с,/ Ермоге́на из глубины́ поги́бели возве́д,/ поста́ви на ка́мени жи́зни,/ отону́дуже и Евгра́ф, царя́ обличи́в,/ ра́дуяся, посека́ется в сла́вную главу́.// Но приле́жно моли́, Ми́но, спасти́ся всем, любо́вию чту́щим тя.
Святителю Іоасафу Бєлгородськомуглас 3
Тропар, глас 3
Святи́телю Христу́ Бо́гу возлю́бленне,/ пра́вило ве́ры и о́браз милосе́рдия лю́дем был еси́,/ бде́нием же, посто́м и моли́твою,/ я́ко свети́льник пресве́тлый просия́л еси́,/ и просла́влен от Бо́га яви́лся еси́;/ те́лом у́бо в нетле́нии почива́я,/ ду́хом же престо́лу Бо́жию предстоя́,/ чудеса́ пресла́вно источа́еши./ Моли́ Христа́ Бо́га,// да утверди́т нас в Правосла́вии и благоче́стии/ и спасе́т ду́ши на́ша.
Інший тропа, глас 2
Моли́твенниче изде́тства преизря́дный,/ Богоизбра́нный святи́телю Христо́в Иоаса́фе,/ пра́вило ве́ры и о́браз милосе́рдия благоче́стным житие́м всем явля́еши/ и с ве́рою к тебе́ притека́ющим оби́льно исцеле́ния источа́еши.// Моли́ Христа́ Бо́га, да утверди́т в держа́ве нашей правове́рие, мир и благоче́стие и спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак, глас 8
Многоразли́чныя по́двиги жития́ твоего́ кто испове́сть?/ Многообра́зныя ми́лости Бо́жия тобо́ю явле́нныя кто исчислит?/ Дерзнове́ние же твое́ у Пречи́стыя Богоро́дицы и Всеще́драго Бо́га до́бре ве́дуще,/ во умиле́нии серде́чнем зове́м ти:/ не лиши́ и нас твоея́ по́мощи и заступле́ния,// святи́телю Христо́в и чудотво́рче Иоаса́фе.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
(Лк. 21:12-19)
"І зненавидять вас усі за ім'я Моє" (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями — дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його — розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.
Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: "покладуть на вас руки ... і гнатимуть вас ... віддані будете ... і умертвлять вас" (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.
(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter