13 грудня 2026

неділя · 30 листопада ст. ст.

Сьогодні
Апостола Андрія Первозванного (близько 62)Свт. Фрументія, архієп. Індійського (Ефіопського) (близько 380)Сщмч. Іоанна Честнова пресвітера (1937)Перше знайдення Малочернеччинського образа Христа Спасителя «Хліб Життя» (1887)

Неділя 28-ма після П’ятидесятниці · Глас 3 · Різдвяний піст

Апостола Андрія Первозванного (близько 62). Свт. Фрументія, архієп. Індійського (Ефіопського) (близько 380). Сщмч. Іоанна Честнова пресвітера (1937). Перше знайдення Малочернеччинського образа Христа Спасителя «Хліб Життя» (1887)

Читання Святого Письма

На утрені

Лк. 24:36-53 (зач. 114)
Мф. 4:18-23 (зач. 9)

На літургії

АпостолКол. 1:12-18 (зач. 250)

Апостолу

Апостол1Кор. 4:9-16 (зач. 131)
ЄвангелієІн. 1:35-51 (зач. 4)

Тропарі та кондаки

Неділіглас 3

Тропар, глас 3

Да веселя́тся небе́сная,/ да ра́дуются земна́я,/ я́ко сотвори́ держа́ву/ мы́шцею Свое́ю Госпо́дь,/ попра́ сме́ртию сме́рть,/ пе́рвенец ме́ртвых бы́сть;/ из чре́ва а́дова изба́ви на́с,// и подаде́ ми́рови ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 3

Воскре́сл еси́ дне́сь из гро́ба, Ще́дре,/ и на́с возве́л еси́ от вра́т сме́ртных;/ дне́сь Ада́м лику́ет, и ра́дуется Е́ва,/ вку́пе же и проро́цы с патриа́рхи воспева́ют непреста́нно// Боже́ственную держа́ву вла́сти Твоея́.

Апостолу Андріюглас 4

Тропар, глас 4

Я́ко апо́столов первозва́нный/ и верхо́внаго су́щий брат,/ Влады́це всех, Андре́е, моли́ся/ мир вселе́нней дарова́ти// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 2

Му́жества тезоимени́таго Богоглаго́льника/ и Це́ркве возсле́дователя верхо́внаго,/ Петро́ва сро́дника восхва́лим,/ зане́ я́коже дре́вле сему́, и ны́не нам воззва́:// прииди́те, обрето́хом Жела́емаго.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

Істину Воскресіння розум може доводити своїми міркуваннями на підставі Писання, і силу його доводів не може не визнати невіруючий, якщо не заглушене ще в ньому почуття істини. Віруючий же не потребує доказів, тому що Церква Божа сповнена світлом Воскресіння. Вірні й переконливі обидва ці покажчики істини. 

Але проти міркувань розуму можуть народжуватися і зустрічатися протиріччя, і віра може бути піддана оскарженню і хитатися непорозуміннями і сумнівами, які приходять ззовні і виникають усередині. Чи немає неприступної огорожі для істини Воскресіння? Є. Це буде, коли сила Воскресіння, сприйнята ще в Хрещенні, почне дієво виявлятися у винищуванні розтління душі й тіла, запровадженні в них початків нового життя. Така людина буде ходити у світлі Воскресіння, і їй божевільним здасться кожен, хто говорить проти істини Воскресіння, як тому, хто ходить удень, той, хто каже, що ніби тепер ніч.

Ще 2 думки

(Лк. 24:36-53)
Силу Вознесіння Господнього апостол Павло виражає так: "піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям" (Еф. 4:8). Віддавши належне правді Божій, Господь відчинив для нас усі скарби благодаті Божої. Це і є полон, або здобич внаслідок перемоги. Початок роздавання цієї здобичі людям є Зішестя Святого Духа, Який, зійшовши раз, завжди перебуває в Церкві і кожному подає, що кому потрібно, беручи все з того ж раз полоненого полону. Прийди кожен і бери. Але підготуй скарбницю — чисте серце; май руки, чим брати — віру, яка не сумнівається, і прийди прагненням з надією і невідступною молитвою.

(Мф. 4:18-23)

Покликав Господь Петра й Андрія, і вони негайно, залишивши все, пішли за Ним. Покликав Він Якова та Іоанна, і вони теж негайно залишили все і пішли за Господом. Чому ж вони так скоро й охоче пішли? Тому, що побачили краще. Такий уже закон у нас у душі, що, дізнавшись і скуштувавши найкраще, вона відвертається від гіршого і кидає його. Тут відбувається те саме, що потім Господь зобразив у притчі про скарб, схований на полі, і про дорогоцінну перлину. Цей скарб і перлина — віра в Господа і спілкування з Ним за силою віри.

Володарями цього ми називаємося ще в Хрещенні. Чому ж ми так мало цінуємо такий скарб і, мало цінуючи, міняємо на пустку? Тому, що під час виховання не вводять нас у смак цього скарбу, і він стає чужим нашому серцю. Серце наше не знає цього найкращого. Воно знає тільки, що з недоброго менш недобре і що більш, і на цьому засновує свій погляд.

Тут причина вся, чому інших кличе Господь і вони йдуть, а ми, і покликані, тікаємо від Нього.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter