9 грудня 2026
середа · 26 листопада ст. ст.
Прп. Аліпія стовпника (640). Прп. Якова пустельника (457). Прп. Стиліана Пафлагонського (V–VI). Освячення церкви вмч. Георгія в Києві (1051–1054). Свт. Інокентія, єп. Іркутського (1731). Сщмчч. Миколая Замараєва, Іоанна Виноградова, Георгія Колоколова, Назарія Грибкова, Василія Агафоникова, Вaсилія Колосова, Ілії Зачатейського, Василія Студніцина, Даниїла Мєщанінова, Михаїла Зеленцовського пресвітерів, прмч. Тихона (Бузова) (1937); мч. Петра Царапкіна (після 1937). День єпископської хіротонії Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви.
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Аліпію стовпникуглас 1
Тропар, глас 1
Терпе́ния столп был еси́,/ ревнова́вый пра́отцем, преподо́бне,/ Ио́ву во страсте́х, Ио́сифу во искуше́ниях,/ и Безпло́тных жи́тельству сый в телеси́,/ Али́пие о́тче наш,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
Я́ко доброде́телей вину́ и по́стников удобре́ние,/ Це́рковь сла́вит тя днесь и воспева́ет, Али́пие:/ моли́твами твои́ми пода́ждь/ чту́щим любо́вию до́блести твоя́ и боре́ния/ лю́тых прегреше́ний избавле́ние,// я́ко тезоимени́тый.
Великомученику Георгіюглас 4
Тропар, глас 4
Днесь блажа́т тя ми́ра концы́,/ Боже́ственных чуде́с испо́лншеся,/ и земля́ ра́дуется, напи́вшися кро́ве твоея́./ Христоимени́тии же лю́дие гра́да Ки́ева/ освяще́нием Боже́ственнаго хра́ма твоего́ ра́достию возвесели́шася,/ страстоте́рпче Гео́ргие,/ сосу́де избра́нный Свята́го Ду́ха, уго́дниче Христо́в./ Его́же моли́/ с ве́рою и мольбо́ю приходя́щим во святы́й твой храм/ да́ти очище́ние грехо́в,// умири́ти мир и спасти́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 2
Боже́ственнаго и венцено́снаго великому́ченика Христо́ва Гео́ргия,/ на враги́ побе́ду взе́мшаго одоле́ния,/ соше́дшеся ве́рою во освяще́нный хра́м, восхва́лим,/ его́же благоволи́ Бо́г созда́ти во и́мя его́,// Еди́н во святы́х почива́яй.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 18:15-17,26-30)
"Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього" (Лк.18:17). Як же це приймати - "як дитя"? А ось як: у простоті, повним серцем, без роздумів. Обміркований аналіз непридатний у царині віри. Він може мати місце тільки перед нею. Як анатом усе тіло розкладає до подробиць, а життя не бачить, так і розум - скільки не розмірковує, сили віри не осягає. Віра сама дає споглядання, які загалом являють віру як таку, що цілком задовольняє всі потреби нашого єства, і зобов'язують свідомість, совість, серце прийняти віру. Вони і приймають, і прийнявши, не хочуть уже відстати від неї. Тут відбувається те саме, що з тим, хто скуштував приємної і здорової їжі. Скуштувавши одного разу, він знає, що вона придатна, і приймає її до низки речовин, що живлять його. Хімія ні до, ні після не помічниця йому в цьому переконанні. Переконання його засноване на особистому досвіді, безпосередньо. Так і віруючий знає істинність віри безпосередньо. Сама віра вселяє в нього непохитне переконання, що вона віра. Як же після того віра буде вірою розумною? У тому й розумність віри, щоб безпосередньо знати, що вона віра. Розум тільки псує справу, охолоджуючи віру і послаблюючи життя по вірі, а головне, хизується і відганяє благодать Божу - а це найбільше зло для християнина.
Ще 1 думка
(Лк. 18:31-34)
Господь сказав учням про страждання Своє, але вони нічого не зрозуміли зі сказаного: "слова ці були для них приховані" (Лк. 18:34). А потім розсудили віруючим бути "не знаючими нічого, крім Іісуса Христа, і то розп'ятого" (1 Кор. 2:2). Не настав час, вони нічого і не розуміли в таємниці цій; а настав він — зрозуміли, і всім виклали і роз'яснили. Це і з усіма буває, та не стосовно тільки цієї таємниці, а й будь-якої іншої. Незрозуміле на початку згодом стає зрозумілим; немов промінь світла входить у свідомість і прояснює те, що раніше було темним. Хто ж це прояснює? Сам Господь, благодать Духа, що живе у віруючих, ангел-охоронець, — тільки аж ніяк не сама людина. Вона тут приймач, а не творець. При всьому тому, інше залишається незрозумілим на ціле життя, і не для приватних тільки осіб, а й для всього людства. Людина оточена незрозумілостями: деякі роз'яснюються їй протягом життя, а інші залишаються до іншого життя: там побачить. І це навіть для богопросвітлених умів. Чому ж не відкривається тепер? Тому, що дещо невмістиме, отже, годі й говорити про нього; дещо не розповідається з лікувальною метою, тобто було б шкідливо знати передчасно. В іншому житті багато що з'ясується, але відкриються інші предмети й інші таємниці. Створеному розуму ніколи не позбутися таємниць незбагненних. Розум бунтує проти цих уз: але бунтуй — не бунтуй, а уз таємничості не розірвеш. Смирися ж, гордий розуме, "під міцну руку Божу" (1 Пет. 5:6) і віруй!
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter