Святитель Інокентій, єпископ Іркутський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 26-й день / лютого на 9-й день — знайдення мощей

Святитель Інокентій, у миру Іван Кульчицький народився в 1681 році на Чернігівщині, походив зі старовинного шляхетського роду Кульчицьких (або Кольчицьких). Він здобув освіту в Києво-Могилянській академії, яку закінчив 1706 року. Невдовзі Іван прийняв чернецтво і в Києво-Печерській Лаврі був возведений в сан ієромонаха.

У 1714–1718 роках святитель обіймав посади префекта і викладача філософії в Слов’яно-греко-латинській академії. Протягом 1718–1721 років він перебував в Олександро-Невській Лаврі у званні соборного ієромонаха і відповідав за діяльність флотських ієромонахів. 1720 року отець Інокентій виконував обов’язки намісника Лаври.

1722 року отець Інокентій був висвячений на єпископа Переяславського. Його призначили керівником православної місії в Китаї. Однак тамтешні єзуїти не пропустили його до Пекіна. Тому святитель Інокентій був змушений провести три роки в Селенгінську. Там він проповідував слово Боже і навертав у православну віру. Тих, хто прийняв православ’я, називав братами. Вони самі, не вміючи правильно вимовляти слово «брат», говорили «бурат». Це слово перетворилося на «бурят» і стало назвою народності. Для спілкування з ними Інокентій вивчив монгольську мову.

У березні 1725 року указом Святішого Синоду єпископ Інокентій Кульчицький був направлений до Вознесенського монастиря. 15 січня 1727 року, з утворенням окремої Іркутської єпархії, він став єпископом Іркутським і Нерчинським.

Святителю доводилося багато боротися з дикими сибірськими норовами: розпустою, п’янством, бійками. Він заборонив відспівувати померлих від спиртного, вважаючи їх самогубцями, і був проти поховання їх на звичайному кладовищі. Багатьох єпископ Інокентій продовжував навертати в православну віру. Лама Лапсан, якому він довірив викладання буддизму в російсько-монгольській школі, після кончини Інокентія прийняв Хрещення сам і охрестив весь рід.

26 листопада 1731 року святитель спочив і був похоронений у Вознесенській обителі.

Вперше його мощі були знайдені 1764 року. 1783 року в монастирі, де він спочив, сталася пожежа, що знищила всю обитель. Уціліла лише одна церква, під якою спочивали мощі угодника Іркутського.

9 лютого 1805 року відбулося знайдення мощей святителя Інокентія і причислення його до лику святих. Мощі святителя відкрито спочивали в срібній позолоченій раці.

Любов Бурятії до уродженця Гетьманщини була явною і масовою. Це свого часу занепокоїло радянську владу. 1921 року мощі владики Інокентія були перевезені більшовиками до Москви й оголошені «дивовижно і вправно бальзамованими», а невдовзі зникли. Лише нещодавно вони були віднайдені в Ярославльському історико-архітектурному музеї. 2 вересня 1990 року мощі святителя Інокентія були урочисто перенесені до Знаменського собору в Іркутську.

Тропарі, кондаки, молитви та величання