29 листопада 2026
неділя · 16 листопада ст. ст.
Апостола і євангеліста Матфея (60). Прав. Фулвіана, кн. Ефіопського, у Святому Хрещенні Матфея (I). Сщмч. Феодора Колєрова пресвітера і з ним мчч. Ананії Бойкова і Михаїла Болдакова (1929); сщмчч. Іоанна Цвєткова, Микoлая Троїцького, Віктора Воронова, Василія Соколова, Макарія Соловйова і Михаїла Абрамова пресвітерів, прмч. Пантелеймона (Аржаних) (1937). Сщмч. Інокентія (Тихонова), архієп. Вінницького (1937). Мч. Димитрія Спиридонова (1938). Сщмч. Філумена Святогробця (1979).
Читання Святого Письма
На утрені
Тропарі та кондаки
Неділіглас 1
Тропар, глас 1
Ка́мени запеча́тану от иуде́й/ и во́ином стрегу́щим Пречи́стое Те́ло Твое́,/ воскре́сл еси́ тридне́вный, Спа́се,/ да́руяй ми́рови жи́знь./ Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя вопия́ху Ти́, Жизнода́вче:/ сла́ва воскресе́нию Твоему́, Христе́,/ сла́ва Ца́рствию Твоему́,// сла́ва смотре́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.
Кондак, глас 1
Воскре́сл еси́ я́ко Бо́г из гро́ба во сла́ве,/ и ми́р совоскреси́л еси́;/ и естество́ челове́ческое я́ко Бо́га воспева́ет Тя́, и сме́рть исчезе́;/ Ада́м же лику́ет, Влады́ко;/ Е́ва ны́не от у́з избавля́ема ра́дуется, зову́щи:// Ты́ еси́, И́же все́м подая́, Христе́, воскресе́ние.
Апостолу Матфеюглас 3
Тропар, глас 3
Усе́рдно от мы́тницы к зва́вшему Влады́це Христу́,/ я́вльшуся на земли́ челове́ком за бла́гость,/ Тому́ после́довав, апо́стол избра́нный яви́лся еси́/ и благове́стник Ева́нгелия вселе́нней велегла́сен./ Сего́ ра́ди чти́м честну́ю па́мять твою́, Матфе́е Богоглаго́ливе,/ моли́ ми́лостиваго Бо́га,// да грехо́в оставле́ние пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Мыта́рства и́го отве́рг,/ пра́вды и́гу притя́глся еси́,/ и яви́лся еси́ купе́ц всеизря́днейший,/ бога́тство прине́с, ю́же с высоты́ прему́дрость./ Отону́дуже пропове́дал еси́ и́стины сло́во,/ и уны́лых воздви́гл еси́ ду́ши,// написа́в час су́дный.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 10:25-37)
Тому, хто запитував про те, як спастися, Господь зі Свого боку дав запитання: "в законі що написано? як читаєш?" (Лк.10:26). Цим Він показав, що за вирішенням усіх непорозумінь треба звертатися до слова Божого. А щоб і самих непорозумінь не було, найкраще завжди читати Божественне Письмо з увагою, міркуванням, співчутливо, з додатком до свого життя і виконанням того, що стосується думок, — в думках, що стосується почуттів, — у почуттях і настроях, що стосується справ, — у справах. Той, хто прислухається до слова Божого, збирає світлі поняття про все, що в ньому, і що біля нього, і що вище за нього: з'ясовує свої обов'язкові стосунки в усіх випадках життя та святі правила, як дорогоцінні намистини, нанизує на нитку совісті, яка потім точно та виразно вказує, як коли вчинити на догоду Господу, приборкує пристрасті, на які читання слова Божого діє завжди заспокійливо. Яка б не хвилювала тебе пристрасть, почни читати слово Боже, і пристрасть буде ставати дедалі тихішою й тихішою, а врешті й зовсім вгамується. Той, хто багатий віданням слова Божого, має над собою стовп хмарний, що керував ізраїльтянами в пустелі (Вих.13:21-22).
(Мф. 9:9-13)
У кого пробуджені духовні потреби, під дією страху Божого і вимог совісті, у того утворюється свого роду почуття, яким він вгадує смисл мови, що стосується предметів духовної галузі, хоча б вони зодягнені були у форму притч. Для таких притча не прикриває істини, а ще ясніше її розкриває. У кого ж немає такого внутрішнього ладу, той, чуючи про духовні предмети мову притч, нічого не розуміє в ній. Але якби й не у формі притч запропонувати йому слово про ці предмети, і тоді зрозумів би він тільки слова, а суті справи не збагнув би: вона йшла б наперекір усім його поняттям і видалася б йому невідповідністю, над котрою не забарився б він і поглумитися. У цьому саме і поставив Господь причину, чому Він говорить до народу в притчах. У кого є зародок духовності, той зрозуміє і притчу, а в кого немає, тому хоч не кажи. "Тому що, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють ... бо згрубіло серце людей цих" (Мф. 13:12-15). Між тим здатних прозрівати приховану істину притча не позбавила належного повчання: "Хто має, тому дасться і примножиться".
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter