Священномученик Михаїл Абрамов, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 16-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Священномученик Михаїл Іванович Абрамов народився 1 листопада 1885 року в селянській сім’ї. 1897 року він вступив до Скопинського духовного училища, яке закінчив 1901 року за другим розрядом. Михаїл Абрамов продовжив навчання в Рязанській духовній семінарії. Після її закінчення 1907 року був призначений до церкви Покрови Божої Матері міста Пронська як псаломщик і законоучитель в церковно-парафіяльній школі. Наступного року за указом правлячого архієрея, єпископа Рязанського і Зарайського, Михаїла Івановича було направлено до Введенської церкви села Чулково Пронського повіту. Там 3 серпня він був висвячений на священника.
1912 року отець Михаїл був переведений до Миколаївської церкви села Мостья Рязького повіту Рязанської єпархії. В лютому 1914 року отця Михайла перевели в Тульську єпархію до села Богослово Єпифанського повіту. У травні 1916 року за особливу працю (влаштування ясел для дітей) в обставинах воєнного часу священник був відзначений нагородою єпархіальним начальством.
Після революції 1917 року, як і більшість священників, отець Михаїл зазнавав утисків і репресій. 1928 року його було заарештовано і засуджено за статтею 72 Кримінального кодексу. Він відбував один рік позбавлення волі в Тульському виправному будинку. Після звільнення із ув’язнення в 1930 році його прийняв правлячий архієрей, котрий дав йому нове призначення. З 28 грудня 1930 року протоієрей Михаїл Абрамов служив священником храму Похвали Пресвятої Богородиці у селі Городище, що на Дубненському гирлі.
1934 року відбувся другий арешт отця Михаїла. Його відправили на трирічне заслання. На початку 1937 року протоієрей Михаїл Іванович Абрамов повернувся із заслання на своє колишнє місце служіння, до храму Похвали Пресвятої Богородиці.
13 листопада того ж року співробітники Кімрського районного відділку Управління НКВС у Калінінській області отримали ордер на проведення обшуку і арешт Абрамова Михаїла Івановича. Того ж дня у присутності понятих відбулися обшук і арешт. Заарештованого того ж дня доправили до Кімрського районного відділення НКВС.
Перший і останній допит відбувся наступного дня, 14 листопада 1937 року. Це був день народження отця Михаїла. Проводив допит і заповнював протокол сержант державної безпеки. Судячи з матеріалів справи, на час допиту слідство не мало жодних даних про антирадянську діяльність протоієрея Михаїла. Нові матеріали у справі з’явилися пізніше. У довідці, виданій Александрівською сільською радою 20 листопада, ішлося: «Абрамов, вороже налаштований до Радянської влади, систематично займався серед відсталої частини колгоспників, одноосібників в Александрівській сільраді антирадянською агітацією проти колгоспного будівництва».
21 листопада, в день тезоіменитства батюшки, вже було підписано обвинувальний висновок: «АБРАМОВ, повернувшись із заслання 1937 року, вороже налаштований до радянської влади, перебуваючи на службі священником у чині протоієрея Городищенської церкви, одночасно займався контрреволюційною антирадянською агітацією серед відсталої частини населення колгоспників і одноосібників Александрівської сільради. Поширював провокаційні чутки про голод колгоспників, рекомендував колгоспникам виписуватися з колгоспу — вселяв повстанські наміри, про війну на Радянський Союз, про прихід до влади фашистів. Вихваляв розстріляних ворогів народу троцькістів. Наклепував на Героїв Радянського Союзу та нову Конституцію і висловлював терористичні наміри проти керівників радянської влади. У висунутому йому звинуваченні винним себе не визнав, але повністю викривається показаннями свідків».
Трійка УНКВС Калінінської області 27 листопада винесла священникові смертний вирок. Постанова була виконана у внутрішній в’язниці НКВС 29 листопада 1937 року. Протоієрей Михаїл похований у невідомій могилі.
У 2000 році священномученик Михаїл Абрамов був прославлений в лику святих.