2 жовтня 2026
п’ятниця · 19 вересня ст. ст.
Мчч. Трофима, Савватія і Доримедонта (276). Мч. Зосими пустельника (IV). Блгв. вел. кн. Iгоря Київського і Чернігівського, чудотворця (1147). Блгвв. кнн. Феодора Смоленського (1299) і чад його Давида (1321) і Константина, Ярославських чудотворців. Сщмч. Константина Голубєва пресвітера і з ним 2-х мучеників (1918); сщмч. Миколая Іскровського пресвітера (1919). Прп. Олексія Зосимовського (1928). Сщмч. Нила Смирнова пресвітера, прмц. Марії Мамонтової-Шашиної (1938). Сщспов. Митрофана Воздвиженського пресвітера (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикамглас 8
Тропар, глас 8
В Тро́ице хвали́мый Бог тро́ицу му́ченик просла́ви,/ Трофи́ма и Савва́тия и Доримедо́нта:/ в Того́ бо ве́ровавше, врага́ низложи́ша.// Тех моли́твами, Христе́ Бо́же наш, поми́луй нас.
Кондак, глас 8
Я́ко страда́льцев основа́ние и благоче́стия утвержде́ние,/ Це́рковь чтит и сла́вит твое́ светоно́сное страда́ние,/ приснопева́емый блаже́нне страда́льче, доблему́дре сла́вне Трофи́ме,/ со страда́вшими с тобо́ю,// очище́ние пою́щим тя испроси́, я́ко непобеди́мь.
Благовірному князю Ігорюглас 4
Тропар, глас 4
Просвети́вся Боже́ственным креще́нием,/ Ду́ха Свята́го светлостьми́ озаря́ем,/ Ева́нгелие Христо́во в се́рдце твое́ восприя́л еси́/ де́лом сло́во Сы́на Бо́жия исполня́я, благове́рный кня́же И́горе,/ моли́ Всеблага́го Спаси́теля на́шего дарова́ти нам мир, и ми́лость,// и спасе́ние душ на́ших, чту́щих честну́ю па́мять твою́.
Кондак, глас 6
Измени́л еси́ земна́го княже́ния сла́ву/ во и́ночества о́браз смире́нный/ и страда́льчески земно́е житие́ сконча́в,/ ны́не на Небесе́х ра́дуешися,/ усе́рдне моля́ся// о чту́щих тя, И́горе, страда́льцев похвало́.
Інший кондак, глас 6
Кня́жескую диаде́му обагри́л еси́ кро́вию твое́ю,/ Богому́дре страстоте́рпче И́горе,/ за ски́птр крест в ру́ку прии́м, яви́лся еси́ победоно́сец/ и же́ртву непоро́чну Влады́це прине́сл еси́ себе́./ Я́ко бо а́гнец незло́бив от раб убие́н был еси́,/ и ны́не ра́дуяся предстои́ши Святе́й Тро́ице,// моли́ся спасти́ся душа́м на́шим.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 24:27-33,42-51)
«Отож пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде» (Мф. 24:42). Якби це пам'яталося, не було б і грішників, а тим часом не пам'ятається, хоч і кожен знає, що це безсумнівно так. Навіть подвижники, найсуворіші, і ті не сильні були вільно тримати пам'ять про це, а примудрялися прикріплювати її до свідомості так, щоб вона не відходила. Хтось труну тримав у келії, хтось просив співтоваришів своїх за подвигом запитувати про труну й могилу, хтось тримав картинки смерті й суду, хтось ще якось. Не торкається душі смерть — вона й не пам'ятає її. Але в будь-якому разі не може ж не торкатися душі те, що негайно слідує за смертю; вже про це то вона не може не мати турботи, бо тут вирішення її долі на віки вічні. Чому ж цього-то вона не пам'ятає? Сама себе обманює, що не скоро і що, може, якось справа пройде не погано для нас. Гірка! То вже безсумнівно, що душа, яка тримає такі думки, та недбала і потурає собі. То як же думати, щоб справа суду пройшла для неї сприятливо? Ні, треба так себе тримати, як тримає учень, на якого чекає іспит: що не робить він, а іспит не йде з голови. Така згадка не дозволяє йому і хвилини даремно витрачати, а весь час вживає він на приготування до іспиту. Коли б і нам так налаштуватися!
(Мф. 19:3-12)
Господь каже, що шлюбний союз початково Сам Бог благословив і вклав закон цей у єство наше; про тих же, які хочуть не одружуватися, сказав: «Хто може вмістити, хай вмістить» (Мф. 19:12). Ясно, що хоча й визнав Він шлюб законом природним, але не таким необхідним і неминучим, щоб не було місця безшлюбності. І останню Він дозволяє, проте огороджує умовою, яка зближує її з законом єства.
Скопець від народження — безшлюбний за законом природним. Але й той, хто добровільно ставить себе в такий стан, у якому природний скопець перебуває за народженням без участі волі, стає на одній з ним лінії щодо природних потреб. Отже, відносно цього як перший, так і другий — природні безшлюбні. Чому ж вважають неприродним бути духовним скопцем, або добровільно безшлюбним? Тому, що не розуміють єства. У них тільки те й природне, що природне тілу, а що природне духові і що внаслідок дії його на тіло стає природним, того вони не хочуть вважати природним. І добре б це були люди всі із числа матеріалістів, а то ні: поговори з ними про що-небудь інше — резонно міркують.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter