31 серпня 2026
понеділок · 18 серпня ст. ст.
Мчч. Флора і Лавра (II). Мчч. Єрма, Серапіона і Полієна (II). Сщмч. Єміліана єп. і з ним Іларіона, Діонісія та Єрміпа (близько 300). Свтт. Іоанна (674) і Георгія (683), патр. Константинопольських. Прп. Макарія, ігумена Пелікітського (близько 830). Прп. Іоанна Рильського (946). Сщмч. Григорія Бронникова пресвітера і мчч. Євгенія Дмитрева та Михаїла Єрогодського (1937). Ікони Божої Матері, йменованої «Всецариця».
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикам Флору і Лавруглас 4
Тропар, глас 4
Преудо́бренную и богому́друю дво́ицу пресве́тлую/ восхва́лим, ве́рнии, по достоя́нию,/ Фло́ра преблаже́ннаго и Ла́вра всечестна́го,/ и́же усе́рдно Тро́ицу несозда́нную я́сно пропове́дасте всем,/ те́мже пострада́вше до кро́ве,/ и венцы́ пресве́тлыми увязо́стеся,// моли́теся Христу́ Бо́гу, да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак, глас 8
Я́ко благоче́стия му́ченики и страда́льцы Христо́вы Богому́дрены,/ вселе́нная пресла́вно почита́ет Фло́ра и Ла́вра днесь,/ я́ко да улучи́м благода́ть и ми́лость моли́твами их// и изба́вимся бед и напа́стей, гне́ва же и ско́рби в День Су́дный.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 4:10-23)
Вдихнув Бог дух життя — і стала людина за образом Божим. Те саме і у відродженні: дуновінням Духа Божого, Який невідомо звідки і як приходить, закладаються початки нового життя і відновлюється образ. Це — точка відліку; звідси починається праця піднесення образу до досконалої подоби. Відроджений за образом Того, Хто створив, Господнім Духом преображається від слави до слави, але не без нас; наша праця і старання, а творить і відроджує подих Духа Божого, Який невідомо звідки. Ось ідеал і спосіб здійснення в собі образу і подоби Божої! А скільки пишуть і тлумачать про виховання! Тим часом, у слові Божому все воно визначено кількома словами. Візьмися тільки здійснити приписане — і виховання саме собою піде успішно до мети. Це Божий шлях; але він не виключає шляхів людських — навпаки, дає їм напрямок і вінчає успіх. Коли ж залишається одне людське, тоді виховання зазвичай буває недостатнім, зі збитком, а нерідко і зовсім викривляє тих, кого виховують; потім далі й життя все йде криво. Де множаться криво виховані, там і все суспільство дедалі більше починає кривитися, і в житті, і в поглядах своїх. Кінець — загальне викривлення: хто гне в один бік, хто в інший.
Ще 2 думки
(Лк. 12:2-12)
"Не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть; але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після смерті вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся." (Лк. 12:4-5). Найбільший у нас страх - смерті. Але Господь каже, що страх Божий має бути вищим за страх смерті. Коли так складуться обставини, що необхідно або втратити життя, або вчинити проти веління страху Божого, - краще помри, але не йди проти страху Божого, бо якщо підеш проти страху Божого, то за смертю тілесною, якої все ж таки не оминути, зустрінеш іншу смерть, яка безмірно страшніша від усіх найстрашніших смертей тілесних. Якби це останнє було завжди в думці, страх Божий не слабшав би в нас і не було б у нас ніяких справ, протилежних страху Божому. Припустимо, що повстають пристрасті. У той час коли вони повстають, совість, оживлена страхом Божим, вимагає йти їм наперекір; відмова вимозі пристрастей здається розставанням із життям, вбиванням тіла. Тому-то, коли відродяться останнього роду тривожні почуття і почнуть хитати совість, поспіши відновити страх Божий і страх суду Божого з його наслідками. Тоді побоювання найстрашнішої смерті прожене побоювання смерті слабшої, і тобі легко буде встояти у вимогах обов'язку і совісті. Ось як виконується те, що сказано у Премудрого: "пам'ятай про твій кінець, і навіки не згрішиш" (Сир.7,39).
(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter