1 вересня 2026
вівторок · 19 серпня ст. ст.
Мч. Андрія Стратилата і з ним 2593-х мучеників (284–305). Мчч. Тимофія, Агапія та Фекли (близько 304). Свт. Питирима, єп. Великопермського (1455). Знайдення мощей прп. Геннадія Костромського і Любимоградського (1646). Св. Миколая Лeбедєва спов., пресвітера (1933). Донської ікони Божої Матері (1591).
Читання Святого Письма
На літургії
Мученикам
Після літургіїї звершується молебень про збереження творіння Божого
Тропарі та кондаки
Мученику Андріюглас 5
Тропар, глас 5
Земна́го са́на сла́ву оста́вив,/ Небе́сное Ца́рство насле́довал еси́,/ кро́вными ка́плями, я́ко пречу́дным ка́мением,/ нетле́нныя венцы́ украси́л еси́/ и ко Христу́ приве́л еси́ собо́р страстоте́рпец./ С ли́ки а́нгельскими в невече́рнем све́те/ незаходи́маго Со́лнца Христа́ обре́л еси́,/ свя́те Андре́е Стратила́те,/ Его́же моли́ с пострада́вшими с тобо́ю при́сно,// да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак, глас 4
В моли́твах Го́сподеви предстоя́,/ я́коже звезда́ со́лнцу предтеки́й,/ и жела́емое сокро́вище Ца́рствия узре́л еси́,/ ра́дости неизрече́нныя исполня́яся./ Безсме́ртному Царю́ в бесконе́чныя ве́ки,/ от А́нгел безпреста́ни хвали́мому, пое́ши, Андре́е Стратила́те.// С ни́миже моли́ся непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 4:24-34)
Притча про поступове зростання з насіння пшениці зображує стосовно кожної людини поступове зростання потаємного в серці людини, що благодаттю Божою засівається і оберігається, а стосовно людства - поступове збільшення тіла Церкви, або спільноти тих, хто спасається в Господі Іісусі Христі, за чином, встановленим Ним. Цією притчею розв'язується питання: чому донині християнство не всеосяжне? Як людина, кинувши насіння в землю, спить і прокидається, насіння ж проростає і росте саме собою без її відома, так і Господь, поклавши на землі насіння Божественного життя, дав йому свободу розростатися, підпорядкувавши його природному перебігу подій і не силуючи цих останніх; доглядає тільки насіння, сприяє йому в окремих випадках і дає загальний напрямок. Причина цього у свободі людини. Господь шукає, щоб людина сама себе підкорила Йому, і чекає на схиляння її свободи; справа і триває. Якби все залежало тільки від волі Божої, давно б усі були християнами. Інша думка: тіло Церкви, що твориться, твориться на Небі; із землі надходять тільки матеріали, утворені теж небесними діячами. Слово з Неба проходить землею і привертає тих, хто бажає. Ті, хто послухав і послідував, надходять, як сирцевий матеріал, у лабораторію Божу, у Церкву, і тут переробляються за зразками, що їх з Неба дають. Перероблені, після виходу з цього життя, переходять на Небо і там надходять у будівлю Божу, кожен куди придатний. Це йде безперервно, а отже, справа Божа не стоїть. Загальна переможність християнства і не потрібна для цього. Будівля Божа твориться невидимо.
Ще 2 думки
(Лк. 21:12-19)
"І зненавидять вас усі за ім'я Моє" (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями — дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його — розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.
Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: "покладуть на вас руки ... і гнатимуть вас ... віддані будете ... і умертвлять вас" (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.
(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter