Мученик Андрій Стратилат і з ним 2593 мученики
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 19-й день
Мученик Андрій Стратилат був римським воєначальником за імператора Максиміана. Під час війни з Сирією святому Андрію було дано титул “стратилат”, тобто головнокомандувач. Вибравши невеликий загін, святий Андрій виступив проти противника. Його воїни були язичниками, і сам він ще не прийняв Хрещення, але увірував у Христа. Перед битвою святий Андрій переконував воїнів, що язичницькі боги є біси, і проповідував їм істинного Бога. З вірою в допомогу Божу невеликий загін воїнів переміг численне військо персів.
Коли святий Андрій повернувся із походу з перемогою, то багато хто став заздрити його славі. Правителю Антіоху донести, що святий є християнином і навернув до Христа підлеглих воїнів. Викликаний на суд, мученик сповідав Христа, за що був підданий тортурам. Воїнів, які були з ним, розіп’яли на деревах, але жоден із них не зрікся Христа.
Тоді імператор, боячись збурення війська, відпустив святого Андрія і його військову дружину, але таємно наказав під будь-яким приводом стратити порізно кожного. Отримавши звільнення, святий разом зі своїми воїнами прийшов до міста Тарс. Там вони прийняли Хрещення, а потім були вбиті в ущелині Тавра.
Перед смертю святий Андрій молився за всіх, хто вшановуватиме їхню пам’ять, і просив Господа послати людям цілюще джерело на місці, де проллється їхня кров. Під час цієї молитви мученики були усічені мечем. І тієї ж миті із землі витекло джерело.
Єпископи Петро і Нон, які хрестили воїнів, разом з кліриком поховали тіла мучеників. Один із кліриків, який віддавна страждав від злого духа, напився із джерела й одразу одержав зцілення. Чутка про це рознеслася серед навколишніх жителів, і вони стали приходити до джерела й по молитвам святого Андрія і 2593-х мучеників отримували благодатну допомогу від Бога.
Мученицька кончина святих настала близько 302 року.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь мученику Андрею Стратилату, глас 5
Земна́го са́на сла́ву оста́вив,/ Небе́сное Ца́рство насле́довал еси́,/ кро́вными ка́плями, я́ко пречу́дным ка́мением,/ нетле́нныя венцы́ украси́л еси́/ и ко Христу́ приве́л еси́ собо́р страстоте́рпец./ С ли́ки а́нгельскими в невече́рнем све́те/ незаходи́маго Со́лнца Христа́ обре́л еси́,/ свя́те Андре́е Стратила́те,/ Его́же моли́ с пострада́вшими с тобо́ю при́сно,// да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак мученику Андрею Стратилату, глас 4
В моли́твах Го́сподеви предстоя́,/ я́коже звезда́ со́лнцу предтеки́й,/ и жела́емое сокро́вище Ца́рствия узре́л еси́,/ ра́дости неизрече́нныя исполня́яся./ Безсме́ртному Царю́ в бесконе́чныя ве́ки,/ от А́нгел безпреста́ни хвали́мому, пое́ши, Андре́е Стратила́те.// С ни́миже моли́ся непреста́нно о всех нас.
Тропaрь с™aгw, глaсъ є7:
Земнaгw сaна слaву њстaвивъ, нбcное цrтво наслёдовалъ є3си2: кр0вными кaплzми, ћкw пречyднымъ кaменіемъ нетлBнныz вэнцы6 ўкраси1лъ є3си2, и3 ко хrтY привeлъ є3си2 соб0ръ страстотeрпєцъ. съ ли6ки ѓгGльскими въ невечeрнэмъ, свётэ, незаходи1маго сlнца хrтA њбрёлъ є3си2, с™е ґндрeе стратилaте: є3г0же моли2, съ пострадaвшими съ тоб0ю при1снw, да сп7сeтъ дyшы нaшz.
Кондaкъ прaздника, глaсъ в7:
Въ мlтвахъ неусыпaющую бцdу, и3 въ предстaтельствахъ непрел0жное ўповaніе, гр0бъ и3 ўмерщвлeніе не ўдержaста: ћкоже бо животA м™рь, къ животY престaви, во ўтр0бу всели1выйсz приснодёвственную.
Ще в розробці