30 липня 2026
четвер · 17 липня ст. ст.
Вмц. Марини (Маргарити) (IV). Прп. Іринарха Соловецького (1628). Перенесення мощей прп. Лазаря Галісійського. Прп. Леоніда Устьнедумського (1654). Святогірської ікони Божої Матері (1569).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Богородиціглас 4
Тропaр, глас 4
К Богоро́дице приле́жно ны́не притеце́м, / гре́шнии и смире́ннии, и припаде́м, / в покая́нии зову́ще из глубины́ души́: / Влады́чице, помози́, на ны́ милосе́рдовавши, / потщи́ся, погиба́ем от мно́жества прегреше́ний, / не отврати́ Твоя́ рабы́ тщи́, / Тя́ бо и еди́ну наде́жду и́мамы.
Кондак, глас 8
Взбра́нной Воево́де победи́тельная, / я́ко изба́вльшеся от злых, / благода́рственная воспису́ем Ти раби́ Твои́ Богоро́дице: / но я́ко иму́щая держа́ву непобеди́мую, / от вся́ких нас бед свободи́, да зове́м Ти: / Ра́дуйся Неве́сто Неневе́стная.
Великомучениці Мариніглас 4
Тропар, глас 4
А́гница Твоя́, Иису́се, Мари́на/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́,/ и умира́ю за Тя, да и живу́ с Тобо́ю,/ но я́ко же́ртву непоро́чную приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 3
Де́вства добро́тами преиспещре́нна, де́во,/ нетле́нными венцы́ венча́лася еси́, Мари́но,/ кровьми́ же му́ченичества обагре́на,/ чудесы́ просвети́вшися исцеле́ний,// благоче́стно, му́ченице, прия́ла еси́ по́честь побе́ды твоего́ страда́ния.
Інший кондак, глас 3
Мари́на днесь вра́жию главу́ сокруша́ет,/ побе́ды вене́ц с Небесе́ прие́мши./ Его́же бо проро́цы удержа́ти не возмого́ша,/ того́ она́, связа́вши, уязви́.// Сего́ ра́ди показа́ся му́чеником украше́ние, вку́пе же и похвала́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7:36-39).
Вона нічого не говорить, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа. За те і сказано було про неї: "прощаються багато гріхів її за те, що вона полюбила багато" (Лк. 7:47).
О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити про любов до Господа! Скажеш: "Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього". Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх християнах, а найбільше у нужденних. Невидимого Господа намащуй любовною сердечно-розумною молитвою, а для видимого роби все можливе для нужденних — і будеш робити для Бога.
Ще 2 думки
(Лк. 7:36-50)
Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: "якби Він був пророком..." (Лк. 7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом розум наш чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.
За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона. Від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах як доброго господаря не відбулося жодної зміни. Але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.
(Мф. 20:17-28)
Християнство цілком задовольняє і наше прагнення до першості, але як? Зовсім всупереч тому способу, який вживається у світі. Хочеш бути першим? Будь усім рабом, тобто будь перед усіма останнім, і це настільки ж істотно, наскільки істотно налаштовувати життя своє і свою вдачу за прикладом Господа Христа. Господь каже: "Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити, і віддати душу Свою для відкуплення багатьох" (Мф. 20:28). Господь служить, навіть ноги учнів умиває: нема чого, отже, соромитися послужити кому-небудь. Як і чим можеш служи; можливості на кожному кроці: голодного нагодуй, нагого одягни, подорожнього в дім введи, хворого відвідай і навіть доглянь за ним, і тому, хто потребує всякої іншої допомоги, не відмов. І не тілу тільки, а й душі іншого послужи: напоум, пораду подай, книжку хорошу вкажи, утіш, підкріпи. І слово - могутній засіб допомагати; у ньому душа виходить і, поєднуючись із іншою, сили їй додає.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter