23 травня 2026
субота · 10 травня ст. ст.
.jpg)
Апостола Симона Зілота (I). Мчч. Алфія, Філадельфа, Кіпріана, Онисима, Єразма та інших (251). Мч. Ісихія Антіохійського (IV). Прп. Ісидори юродивої (IV). Блж. Таїсії (V). Свт. Симона, єп. Володимирського і Суздальського, у Києві, в Ближніх печерах (1226). Блж. Симона, Христа заради юродивого, Юр’євецького (1584). Прп. Синесія Іркутського (1787). Прославлення свт. Антонія (Смирницького), архієп. Воронезького (2003). Києво-Братської ікони Божої Матері (1654). Перекопської ікони Божої Матері (1709).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Симону Зілотуглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Си́моне,/ моли́ ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Изве́стно прему́дрости уче́ния в душа́х благоче́ствующих поло́жшаго/ во хвале́нии ублажи́м, я́ко Богоглаго́ливаго вси Си́мона:/ престо́лу бо сла́вы ны́не предстои́т и со Безпло́тными весели́тся,// моля́ся непреста́нно о всех нас.
Святителю Симону Печерськомуглас 1
Тропар, глас 1
Жити́й преподо́бных оте́ц Пече́рских списа́телю изве́стный,/ святи́телю Христо́в Си́моне всеблаже́нне,/ моли́ся приле́жно с ни́ми Христу́ Бо́гу,/ да упра́вит в ми́ре живо́т наш/ и в кни́ги живо́тныя да напи́шет ны,// спаса́я ду́ши на́ша.
Кондак, глас 2
Святи́тельства оде́ждою,/ а́ще и досто́йне оде́ялся еси́,/ оба́че тем не вознося́ся,/ жела́л еси́ па́че сме́тием пред враты́ Ла́вры Пече́рския поврещи́ся,/ смиренному́дре Си́моне./ Те́мже, не а́ки сме́тие, врат вне,/ но, я́ко сокро́вище, внутрь святы́я пеще́ры положе́н бы́ти сподо́бился еси́,/ и ны́не на Небеси́ Го́сподеви предстоя́,// моли́ся о нас, чту́щих тя.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"І якщо чого попросите в Отця в ім'я Моє, те зроблю" (Ін.14:13). Яка втішна обітниця! Але як мало хто користується нею! Рідко хто утримує її в умі. Є такі, які зовсім не розуміють її і не приймають. Чому так? Тому, що Господа не люблять і заповідей Його не виконують. Ця невірність серця Господу позбавляє усієї сміливості звертатися до Бога з проханням, так само, як і в життєвому побуті несправний слуга не сміє просити про що-небудь господарів своїх, знаючи, що не заслужив ніякої милості.
Заведені молитви зачитуються своєю чергою, а в них є прохання дуже великі, але вони тільки зачитуються, а це, як відомо, далеко ще не молитва і не прохання. Стати з істинною молитвою перед Господом і простягнути до Нього прохання інакше не можна, як виправивши свої совісні до Нього стосунки.
Ще 1 думка
(Мф. 13:54-58)
Жителі Назарету не повірили слову Господа через те, що, живучи серед них, Він не мав у зовнішньому Своєму становищі світлості, яка приваблювала б, і показності, яка викликала б мимовільну повагу. Ми знаємо, хто Він, говорили вони; бути не може, щоб у Ньому було щось надзвичайне. Це, однак, не спонукало Господа прийняти переконливу зовнішність. І Сам Він весь час залишався вкрай простий за зовнішністю, і апостоли потім поводилися так само, а потім і всі істинні їхні послідовники і наслідувачі були такими ж. Чому так? Тому, що не можна винайти такої зовнішньої світлості, яка б цілком відповідала світлу життя у Христі Іісусі. І визнано: краще тримати зовнішність найменшої вартості, щоб вона собою не загороджувала внутрішнього. Той, хто має очі, дивись прямо на внутрішнє, не зупиняючи уваги своєї на зовнішності. Св. ап. Павло висловився так: «цей скарб ми носимо в глиняних посудинах» (2 Кор. 4:7).
Якби подивитися, якими були за зовнішністю особи, перед якими ми тепер благоговіємо і яких кличемо в молитвах, — очам ми своїм не повірили б: такі вони були прості. Але й досі той, хто пізнає, що таке життя у Христі Іісусі, відкидає зовнішність і весь звертається всередину. Тому саме собою перше падає, а останнє підноситься і росте. Навіть у багатьох буває так, що ніхто й не помічає цієї світлості внутрішньої, ні навіть той, хто нею володіє. Зле око людське; йому й не показують істинно доброго, поки воно може зашкодити йому.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter