22 травня 2026
п’ятниця · 9 травня ст. ст.
Прор. Ісаї (VIII ст. до Р. Х.). Мч. Христофора (близько 250). Перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських у Бар (1087). Прп. Шіо Мгвімського (VI) (Груз.). Прп. Іосифа Оптинського (1911). Сщмч. Димитрія Воскресенського пресвітера (1938). Сщмч. Василія Колосова пресвітера (1939).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Святителю Миколаюглас 4
Тропар, глас 4
Приспе́ день све́тлаго торжества́,/ град Ба́рский ра́дуется,/ и с ним вселе́нная вся ликовству́ет/ пе́сньми и пе́ньми духо́вными:/ днесь бо свяще́нное торжество́/ в пренесе́ние честны́х и многоцеле́бных моще́й/ святи́теля и чудотво́рца Никола́я,/ я́коже со́лнце незаходи́мое, возсия́, светоза́рными луча́ми,/ разгоня́я тьму искуше́ний же и бед/ от вопию́щих ве́рно:// спаса́й нас я́ко предста́тель наш вели́кий, Нико́лае.
Кондак, глас 3
Взы́де я́ко звезда́ от восто́ка до за́пада/ твоя́ мо́щи, святи́телю Нико́лае,/ мо́ре же освяти́ся ше́ствием твои́м,/ и град Ба́рский прие́млет тобо́ю благода́ть:/ нас ра́ди яви́лся еси́ чудотво́рец изя́щный,// преди́вный и ми́лостивый.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого" (Ін.14:7). Отже, деїсти не знають Бога, незважаючи на те, що й ім'я Його носять (Deus - Бог; звідси деїст) і красномовно про Нього розмірковують.
Немає істинного Бога без Сина, так само і без Духа Святого. Хто вірує в Бога, але не сповідує Його Отцем Сина, той не в того бога вірить, який істинний Бог, а в іншого якогось самим вигаданого. Істинний Бог дав Сина Свого, дав "область (владу) чадами Божими бути" (Ін. 1:12), любить їх, і всяку молитву їхню чує заради Сина. Тому-то хто має Сина, той і Отця має; хто не має Сина, той і Отця не має. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Сина, і від Отця нічого не отримує, як тільки через Сина. Крім Сина немає шляху до істинного Бога, і хто мріє винайти Його, той блукає.
Ще 1 думка
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter