Преподобна Ісидора юродива

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 10-й день

Преподобна Ісидора, Христа заради юродива, трудилася в Тавенському монастирі (Єгипет) у IV столітті. Дівиця Ісидора прийняла на себе подвиг юродства, поводилася, наче божевільна, і не вкушала їжі разом із сестрами обителі. Багато хто із насельниць ставився до неї з презирством, але Ісидора переносила це з великим терпінням і лагідністю, дякуючи Богові за все. Вона працювала в куховарні та виконувала в монастирі найбрудніші й найважчі роботи, очищаючи обитель від усякої нечистоти. Преподобна Ісидора покривала голову простою ганчіркою, а замість вареної їжі харчувалася водою, в якій мила казани та посуд. Ніколи не гнівалася, нікого не ображала словом, не нарікала на Бога і сестер та була мовчазна.

Одного разу чернець-пустельник, преподобний Питирим, мав видіння. Йому явився Ангел Божий і сказав: «Іди до Тавенського монастиря. Там побачиш сестру, котра носить на голові ганчірку. Вона служить усім з любов’ю і переносить покірно від них презирство. Серце ж її і думки завжди перебувають із Богом. А ти сидиш на самоті, але думкою обходиш весь всесвіт».

Старець вирушив до Тавенського монастиря, але серед сестер, які зібралися, не знайшов указаної йому у видінні. Тоді привели до нього Ісидору, яку вважали біснуватою. Ісидора впала до ніг старця, просячи його благословення. Але преподобний Питирим сам поклонився їй до землі і сказав: «Спершу ти благослови мене, чесна мати!» На здивовані запитання сестер старець відповідав: «Ісидора вища за всіх нас перед Богом!» Тоді сестри стали каятися, сповідуючи всі образи, завдані ними Ісидорі, і просили в неї пробачення. Свята ж, обтяжуючись неочікуваною для неї славою, таємно зникла з обителі, і подальша доля її залишилася невідомою. Припускають, що вона померла не пізніше 365 року.