13 травня 2026
середа · 30 квітня ст. ст.
Ап. Якова Зеведєєвого (44). Свт. Доната, єп. Єврії (близько 387). Знайдення мощей сщмч. Василія, єп. Амасійського (IV). Мч. Мaксима. Знайдення мощей свт. Никити, єп. Новгородського (1558). Свт. Iгнатія Брянчанінова, єп. Кавказького (1867).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Яковуглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Иа́кове,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Глас Боже́ственный слы́шав, призыва́ющ тя,/ любо́вь отца́ презре́л еси́/ и прите́кл еси́ ко Христу́, Иа́кове, с сро́дником твои́м, сла́вне,/ с ни́мже сподо́бился еси́ ви́дети// Госпо́дне Боже́ственное преображе́ние.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
Учні казали Господу, щоб відпустив народ купити собі їжі в селах, але Господь сказав їм: "Не треба їм іти, а ви дайте їм їсти" (Мф.14:16).
Це було перед дивом насичення п'яти тисяч народу, окрім жінок і дітей, п'ятьма хлібами і двома рибами. Така подія, що мала особливе значення в житті Господа, містить ще таке повчання. Народ - образ людства, голодного і спраглого істини. Коли Господь сказав апостолам: "ви дайте їм їсти", то цим передбачив їм їхнє майбутнє служіння роду людському - наситити його істиною. Апостоли зробили цю справу для свого часу; для наступних же часів передали це служіння пастирству, яке їх успадкує.
І до нинішнього пастирства звертається Господь: "дайте ви їсти народу вашому". І пастирство має на совісті своїй тримати зобов'язання - живити народ істиною. У церкві повинна йти невгамовно проповідь слова Божого. Мовчазне пастирство - що за пастирство? А воно багато мовчить, через міру мовчить. Але не можна сказати, щоб це відбувалося від того, що немає віри в серці: так, одне непорозуміння, поганий звичай. Однак, це не виправдовує його.
(Лк. 5:1-11)
Цілу ніч трудилися рибалки і нічого не спіймали; але коли Господь увійшов у їхній човен і після проповіді велів закинути сіть, спіймалося стільки, що витягнути не могли і сіть прорвалася. Це образ усякої праці без допомоги Божої і праці з допомогою Божою. Поки одна людина трудиться і одними своїми силами хоче чогось досягти — все з рук валиться; коли наблизиться до неї Господь — звідки потече добро за добром. У духовно-моральному відношенні неможливість успіху без Господа відчутно помітна: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5) — сказав Господь. І цей закон діє у всякому. Як гілка, якщо не зрощена з деревом, не тільки плоду не приносить, але, висихаючи, і живність втрачає, так і люди, якщо не перебувають у живому спілкуванні з Господом, плодів правди, цінних для життя вічного, приносити не можуть. Добро якесь і буває в них іноді, тільки на вигляд добро, а по суті недоброякісне; як лісове яблуко і червоне буває на вигляд, а спробуй — кисле. І в зовнішньому, життєвому відношенні теж відчутно видно: б'ється, б'ється інший — і все безрезультатно. Коли ж зійде благословення Боже — звідки що береться. Уважні до себе і до шляхів життя на досвіді знають ці істини.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter