21 лютого 2026
субота · 8 лютого ст. ст.
Молочне, яйця, риба
Усіх преподобних отців, у подвигу просіявших (перехідне святкування в суботу сирної седмиці). Вмч. Феодора Стратилата (319). Прор. від 12-ти Захарії Серповидця (близько 520 р. до Р. Х.). Свт. Савви II, архієп. Сербського (1269). Прп. Піора, затворника Печерського, в Дальніх печерах (перехідне святкування в суботу сирної седмиці). Сщмчч. Симеона Кульгавця, Андрія Добриніна, Сергія Любомудрова і Петра Маркова пресвітерів (1938); сщмч. Олександра Абіссова пресвітера (1942).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Великомученику Феодору Стратилатуглас 4
Тропар, глас 4
Воинствосло́вием и́стинным, страстоте́рпче,/ Небе́снаго Царя́ воево́да предо́брый был еси́, Фео́доре:/ ору́жиями бо ве́ры ополчи́лся еси́ му́дренно/ и победи́л еси́ де́монов полки́,/ и победоно́сный яви́лся еси́ страда́лец./ Те́мже тя ве́рою// при́сно ублажа́ем.
Кондак, глас 2
Му́жеством души́ в ве́ру оболки́йся/, и глаго́л Бо́жий а́ки копие́ в ру́ку взем, врага́ победи́л еси́,/ му́чеников преве́лий Фео́доре,// с ни́ми Христу́ Бо́гу моля́ся не преста́й о всех нас.
Преподобним отцямглас 4
Тропар, глас 4
Бо́же оте́ц на́ших, / творя́й при́сно с на́ми по Твое́й кро́тости, / не отста́ви ми́лость Твою́ от нас: / но моли́твами их // в ми́ре упра́ви живо́т наш.
Кондак, глас 8
Я́ко благоче́стия пропове́дники, и нече́стия обузда́тели/ богоно́сных собо́р уясни́л еси́,/ подсо́лнечную осиява́ющия:/ в ми́ре соверше́нном тех моли́твами,/ Тебе́ сла́вящия и велича́ющия сохрани́,// пою́щия Ти Го́споди: Аллилу́иа.
Преподобному Піору Печерськомуглас 5
Тропар, глас 5
Затвори́выйся в ме́сте те́мне, Богоблаже́нне Пио́ре,/ и отню́д све́та сего́ и вся́ких пре́лестей в нем су́щих зре́ти нехоте́вый,/ Све́та же днесь Невече́рняго сподо́блься,// моли́ и нам Све́том те́мже озари́тися.
Кондак, глас 4
Весе́лия днесь Ла́вра Пече́рская исполня́ется/ в па́мять благотво́рнаго затво́рника/ преподо́бнаго Пио́ра,/ вопию́ще ко Го́споду:// ди́вен еси́ во святы́х Свои́х.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 10:16-22)
«А хто витерпить до кінця, той спасеться» (Мф. 10:22). А чи є нам що терпіти? У цьому ні в кого не буває нестачі. Територія терпіння у кожного широка; отже, і спасіння у нас під руками. Перетерпи все до кінця — і будеш спасенний. Треба, однак, терпіти вміючи, а то можна протерпіти і користі ніякої не отримати.
По-перше, віру святу бережи і життя по вірі веди бездоганне; всякий же гріх, що трапляється, очищай негайно покаянням.
По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам'ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.
По-третє, вірячи, що все, що від Господа виходить, посилається Ним на благо душам нашим, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за розради.
По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності і збуди в собі спрагу до неї, як до пиття хоча гіркого, але цілющого.
По-п'яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи — все ж таки перетерпіти неминуче; так краще ж перетерпіти по-християнськи. Ремствування не позбавляє від біди, а тільки робить її важчою; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають важкість у бід.
По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха — усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо слід було б послати тобі.
По-сьоме, найбільше молись — і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, за якої, тоді як інші дивуватимуться твоїм лихам, тобі буде здаватися, що і терпіти-то нічого.
Ще 2 думки
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter