Священномученик Симеон Кульгавець пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 8-й день / травня на 19-й день — Собор новомучеників, у Бутові постраждалих (перехідне)

Священномученик Симеон народився 2 лютого 1882 року в посаді Ломази Бєльського повіту Седлецької губернії в сім’ї селянина Дем’яна Кульгавця. Батько помер, коли Семену було три роки. Сім’я була бідна, коштів після батька не залишилося, і мати стала працювати за наймом. Семен закінчив школу псаломщиків і служив псаломщиком у церкві в Більському повіті.
У 1915 році, під час заняття німцями Холмської губернії, Семен Дем’янович виїхав до Центральної Росії і був прийнятий як біженець у Миколо-Пешношський монастир Дмитровського повіту Московської губернії і прожив тут рік. З 1917 по 1922 рік він служив у Москві міліціонером.
У 1922 році він подав прохання архієрею і його визначили псаломщиком до храму в селі Дулово Корчевського району Тверської області, а 1925 року перевели до церкви села Оруд’єво Дмитровського району Московської області. У 1930 році він був висвячений на диякона і того ж року на священника до храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Якоть Дмитровського району.
18 січня 1938 року влада заарештувала отця Симеона за звинуваченням в антирадянській агітації, і його ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. Свідки показали, ніби священник говорив: “Вийшла нова конституція, а на Церкву гоніння не припинилися, знову закривають церкви і ні за що забирають попів; кажуть, Церква відокремлена від держави, а податки радянська влада з попів бере”.
— Яку мету ви переслідували, виїжджаючи із Польщі до Росії в 1915 році? — запитав слідчий отця Симеона.
— У мене ніякої мети не було, довелося виїхати за потребою, оскільки наша місцевість була окупована німцями, і я звідти виїхав як біженець.
— Визнаєте ви себе винним у пред’явленому вам обвинуваченні?
— Винним у пред’явленому мені обвинуваченні я себе не визнаю, — відповів священник, і на цьому допити було закінчено.
11 лютого 1938 року трійка НКВС засудила його до розстрілу. Священик Симеон Кульгавець був розстріляний 21 лютого 1938 року і похований у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.