12 листопада 2025

середа · 30 жовтня ст. ст.

Cедмиця 23-тя після П’ятидесятниці · Глас 5 · Пісний день

Сщмч. Зіновія, єп. Егейського, і сестри його мц. Зіновії (285). Апп. від 70-ти Тертія, Марка, Іуста й Артеми (I). Сщмч. Маркіана, єп. Сиракузького (II). Мц. Євтропії (близько 250). Мц. Анастасії Солунської (III). Свв. Стефана Мілютина, короля Сербського (1320), брата його Драгутина (1316) та матері їхньої Єлени (1306) (Серб.). Сщмч. Матфея Казаріна диякона (1942). Св. Феодосія Станкевича спов., пресвітера (1950). Перенесення мощей сщмч. Олександра (Петровського), архієп. Харківського (1992). Знайдення мощей свт. Агафангела (Преображенського) спов., митр. Ярославського (1998). Знайдення мощей прп. Євтропії Херсонської (2009). Озерянської ікони Божої Матері (ХVI).

Читання Святого Письма

На літургії

Апостол1Сол. 2:1-8 (зач. 264)

ЄвангелієЛк. 11:42-46 (зач. 61)

Тропарі та кондаки

Священномученику Зіновію і мучениці Зіновіїглас 4

Тропар, глас 4

Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего,/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости,/ тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 8

И́стины свиде́тели и благоче́стия пропове́дники,/ дво́ицу досто́йно почти́м в Богодухнове́нных пе́снех,/ Зино́вия вку́пе с му́дрою Зинови́ею,/ ку́пно жи́вшия и отше́дшия// и муче́нием прии́мшия вене́ц нетле́нный.

Молитви на сьогодні

КанонУмилительний до Господа нашого Іісуса Христа КанонДо Богородиці, Одигітрії КанонАнгелу Хранителю АкафістПресвятій Богородиці (Великий акафіст)АкафістГосподу Іісусу

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Лк. 11:42-46)
Господь починає докір Своїм сучасникам тим, що вони "не дбають про суд і любов Божу". Нестача правди і любові - корінь усякого негаразду як у суспільстві, так і в кожній людині. Ця нестача походить від переважання самолюбства або егоїзму. Коли егоїзм вселиться в серце, то в ньому розплоджується ціле полчище пристрастей. Сам він уражує правду і любов, що вимагають самовіддачі, а пристрасті, що ним породжуються, виганяють всі інші чесноти. І стає людина за сердечною будовою непридатною ні до чого істинно доброго. Дати "десятину з м'яти, рути і всяких овочів" (Лк. 11:42) ще може, а зробити що-небудь суттєвіше не знаходить у собі мужності. Це не означає, щоб і зовнішня поведінка її була потворною. Ні, вона всіляко скрашується добропорядністю, тільки сама в собі вона "як невідомі гроби, над якими люди ходять і не знають того" (Лк.11:44). Початок виправлення себе – початок виникнення в серці самовіддачі, слідом за якою відновлюється правота і любов, а від них потім починають оживати одна за одною і всі інші чесноти. Людина за сердечною будовою стає тоді благообразною перед очима Божими, хоча для людей, зовні, може іноді здаватися не зовсім гарною. Але суд людський не важлива справа, аби суд Божий був не проти нас.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter