17 липня 2025
четвер · 4 липня ст. ст.
Свт. Андрія, архієп. Критського (740). Прп. Марфи, матері Симеона Дивногорця (551). Мчч. Феодота і Феодотії (108). Сщмч. Феодора, єп. Кіринейського (310). Блгв. вел. кн. Андрія Боголюбського (1174). Прп. Андрія Рубльова, іконописця (ХV). Знайдення мощей прп. Євфимія, Суздальського чудотворця (1507). Царственних страстотерпців: царя Миколая, цариці Олександри, царевича Олексія, велл. кнгг. Ольги, Татіани, Марії та Анастасії (1918). Страстотерпця прав. Євгенія Боткіна[\i] лікаря (1918). Прмч. Нила Полтавського (1918). Сщмчч. Савви, єп. Горнокарловацького, і Георгія пресвітера (1941) (Серб.). Сщмч. Димитрія Казанського пресвітера (1942). Галатської ікони Божої Матері.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Святителю Андрію Критськомуглас 4
Тропар, глас 4
Христо́ву Це́рковь цевни́цею язы́ка твоего́,/ песносло́вя уми́льно, возвесели́л еси́,/ богосло́вием же Препе́тыя Тро́ицы/ сла́ву всем сказа́л еси́ я́сно,/ тем тя, я́ко тайноглаго́льника, пое́м,/ Андре́е, па́стырю Кри́тский,/ и велича́ем па́мять твою́,// Христа́ сла́вяще ди́внаго во святы́х Свои́х.
Кондак, глас 2
Воструби́в я́сно Боже́ственная сладкопе́ния,/ яви́лся еси́ свети́льник ми́ра светле́йший,/ све́том сия́я Тро́ицы, Андре́е преподо́бне./ Те́мже вси вопие́м ти:// не преста́й моля́ся о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 10:16-22)
«А хто витерпить до кінця, той спасеться» (Мф. 10:22). А чи є нам що терпіти? У цьому ні в кого не буває нестачі. Територія терпіння у кожного широка; отже, і спасіння у нас під руками. Перетерпи все до кінця — і будеш спасенний. Треба, однак, терпіти вміючи, а то можна протерпіти і користі ніякої не отримати.
По-перше, віру святу бережи і життя по вірі веди бездоганне; всякий же гріх, що трапляється, очищай негайно покаянням.
По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від руки Божої, пам'ятаючи твердо, що без волі Божої нічого не буває.
По-третє, вірячи, що все, що від Господа виходить, посилається Ним на благо душам нашим, за все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за розради.
По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності і збуди в собі спрагу до неї, як до пиття хоча гіркого, але цілющого.
По-п'яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш, як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи — все ж таки перетерпіти неминуче; так краще ж перетерпіти по-християнськи. Ремствування не позбавляє від біди, а тільки робить її важчою; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого і благодушність забирають важкість у бід.
По-шосте, усвідом себе вартим ще й не такого лиха — усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таке лихо слід було б послати тобі.
По-сьоме, найбільше молись — і милостивий Господь подасть тобі міцність духу, за якої, тоді як інші дивуватимуться твоїм лихам, тобі буде здаватися, що і терпіти-то нічого.
Ще 3 думки
(Мф. 13:36-43)
"І кинуть їх (тих, хто творить спокуси і беззаконня) у піч вогненну; там буде плач і скрегіт зубів; тоді праведники засяють, як сонце, у Царстві Отця їхнього" (Мф.13:41).
Так здійсниться розділення добра і зла, світла і темряви. Тепер триває період змішання їх. Господу угодно було так влаштувати, щоб тварна свобода зростала і міцніла в добрі через боротьбу зі злом; зло допущене і в суміжності зі свободою всередині, і в зіткненні з людиною зовні. Воно не визначає, а спокушає. Тому, хто відчуває спокусу, необхідно не падати, а вступати в боротьбу.
Той, хто перемагає, звільняється від однієї спокуси, і посувається вперед і вгору, щоб там вступити в нову спокусу. Так до самого кінця життя. О, коли б зрозуміти нам це значення зла, що спокушає нас, щоб за цим розумінням влаштувати і життя своє! Борці увінчуються, врешті-решт, переходячи в інше життя, де немає ні печалей, ні хвороб назовні, і де вони зсередини, як ангели Божі, стають чистими без впливу спокусливих рухів і думок. Так готується торжество світла і добра, яке у всій славі своїй відкриється в останній день світу.
Прибувши в Назарет, Господь не зустрів там віри. Видима простота Його завадила мешканцям Назарету побачити невидиму славу і божество. Чи не те саме буває і з християнином? Християнські догмати на вигляд дуже прості, але для розуму, що входить всередину їх, вони становлять всеосяжну струнку в собі систему, якої не породжував і породити не може жоден тварний розум.
Гордоумство, кинувши побіжний погляд на простоту євангельську, відвертається від неї і починає саме собі будувати будівлю відання, як йому здається, величезну, з якої відкриваються, нібито, види широкі. На ділі ж виходить те, що будівля нагромаджується з карт, а кругозір становлять міражі, примари розпаленої уяви. Але йому хоч не кажи. Усякого, хто хоче переконати такого, він і братія його готові своїми критичними нападками негайно скинути з гори в прірву, але істина завжди проходить неушкодженою серед них і йде до інших душ, здатних прийняти її.
(Мф. 13:24-30,36-43)
Посіяно добре насіння, але прийшов ворог і посіяв кукіль посеред пшениці. Кукіль - це в Церкві єресі та розколи, а в кожному з нас погані помисли, почуття, бажання, пристрасті. Прийме людина добре насіння слова Божого, наважується жити свято і починає так жити.
Коли засне людина така, тобто ослабить увагу до себе, тоді приходить ворог спасіння і вкладає в неї погані задуми, які, не будучи відкинуті відразу, дозрівають у бажання і пристрасті, і заводять своє коло справ і починань, які перемішуються зі справами, почуттями і думками добрими. І перебувають так обидва разом до жнив.
Жнива ці - покаяння. Посилає Господь ангелів - почуття сокрушення і страху Божого, і вони, з'явившись, як серп, палять усе кукільне та спалюють у вогні самоосуду з жалем. Пшениця чиста залишається в житниці серця, на радість і людині, і ангелам, і преблагому Богові, у Трійці поклоняємому.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter