5 липня 2025
субота · 22 червня ст. ст.
Сщмч. Євсевія, єп. Самосатського (380). Мчч. Зінона і Зіни (304). Мч. Албана Британського (III – поч. IV). Мчч. Галактіона та Іуліанії. Свт. Григорія, митр. Валаського (1834) (Румун.). Сщмчч. Феодора Смирнова і Гавриїла Архангельського дияконів (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Священномученику Євсевіюглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ния обре́л еси, Богодохнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Евсе́вие./ Моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Конда, глас 4
Благоче́стно во святи́тельстве пожи́в/ и муче́ния путь проше́д,/ и́дольския угаси́л еси́ же́ртвы, святи́телю Евсе́вие,/ но я́ко име́яй дерзнове́ние ко Христу́ Бо́гу,// моли́ спасти́ся душа́м на́шим.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 8:14-23)
Одному з тих, хто хотів іти слідом за Господом, Він сказав: "Син Людський не має, де прихилити голову" (Мф. 8:20), а іншому, який хотів спершу поховати батька, сказав: залиш мертвого; його поховають інші, а ти йди за Мною. Це означає, що хто хоче йти за Господом, тому не слід очікувати від цього слідування на землі жодної розради, а одних лише поневірянь, нужд і скорбот, і що життєві клопоти, навіть найзаконніші, не сумісні з цим слідуванням. Треба відмовитися від усього рішуче, щоб ніщо вже не прив'язувало до землі; потім приректи себе на всебічні страждання або хрест і, спорядившись таким чином, йти за Господом. Така пряма воля Господня!
Але кому ця заповідь — апостолам тільки чи всім християнам? Розсуди кожен сам. Відкинути себе і взяти хрест — чи всім сказано? Потім, полюбити Господа більше за батька і матір, братів і сестер, дружину і дітей — чи всім сказано? Висновок зрозумілий. Як же бути? Одного разу й апостоли пропонували таке запитання Господу, і Він відповів їм: "Неможливе для людей можливе для Бога" (Лк. 18:27)
Святий Іоанн свідчив про Христа Іісуса, що Він є воістину "Агнець Божий, що бере на себе гріх світу" (Ін. 1:29), — є обітований Визволитель, всіма очікуваний. Чули це ті, хто був при ньому, і повірили. Від них пройшло це свідчення в народ, і всі стали думати, що засвідчений Іоанном не проста людина. Спаситель вказав на це, коли в останні дні в храмі запропонував очільникам церковним запитання, "звідки хрещення Іоаннове, з неба чи від людини?" (Мк. 11:29-30). Ті ухилилися від відповіді, тому що вони не могли не бачити, що Іоанн не сам від себе прийшов, водою хрестячи. Але скажи вони це — негайно повинні були визнати і свідчення його, що перед ними Обіцяний, і внаслідок того підкоритися Його вченню. А цього вони не хотіли не з якихось ґрунтовних причин, а лише через упередження. Але їхня впертість анітрохи не применшує сили свідчення св. Іоанна. Воно й досі настільки ж доказове, як було, коли вийшло з вуст його. І ми Іоанна чуємо, який вказує нам істинного Спасителя, і тим оживляємо віру свою, як віру, що має за собою відчутні докази.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter