Священномученик Гавриїл Архангельський диякон

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 22-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Гавриїл народився 1885 року в селі Архангельське Волоколамського повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Миколая Архангельського. У 1906 році після навчання у Волоколамському духовному училищі він був призначений псаломщиком до Петропавлівського храму, що біля річки Клязьми в селі Петропавлівське Богородського повіту. 1909 року його перевели до Михайло-Архангельського храму в селі Архангельському Волоколамського повіту, а в 1911 році направили до Петропавлівського храму при Маріїнській лікарні в Москві.

З 1907 року Гавриїл був учителем співу в Старо-Псарковській церковнопарафіяльній школі в Богородському повіті, з 1910 року викладав спів у Михайло-Архангельській церковнопарафіяльній школі.

28 вересня 1915 року він був висвячений на диякона до Петропавлівської церкви при Маріїнській лікарні в Москві. З 1934 року отець Гавриїл став служити в Преображенському храмі на Преображенській площі. Тут його і застали гоніння кінця 1930-х років.

11 грудня 1937 року було заарештовано деяких членів причтів Преображенського і Богоявленського, що в Єлохові, храмів, зокрема й диякона Гавриїла Архангельського, та поміщено до Таганської в’язниці. Наступного дня отця Гавриїла було допитано.

Дізнавшись, хто ще служив з ним у храмі, чи часто збиралися разом ті, хто служив, і з якого приводу, слідчий запитав, чи не велися між ними розмови на політичні теми, коли вони збиралися у архієпископа Дмитровського, вікарія Московської єпархії Сергія (Воскресенського).

— Під час відвідування нашим причтом архієпископа Сергія жодних розмов на суспільно-політичні теми ми не вели. Пам’ятаю тільки, що, коли було опубліковано нову конституцію, архієпископ привітав нас з отриманням громадянських прав, — сказав диякон.

— Слідство має дані, що ви особисто серед оточуючих вас осіб духовного звання й вірян вели контрреволюційну пропаганду, поширюючи провокаційні чутки про гоніння на релігію і духовенство в СРСР, про майбутню війну фашистських країн з СРСР та поразку останнього в цій війні. Чи визнаєте ви це?

— Ні, я цього не визнаю.

16 грудня слідчі допитали диякона Михаїла Толузакова, котрого вони залучали як свідка у всіх тих випадках, коли не було достатніх даних, щоб оформити обвинувачення. Про диякона Гавриїла він показав: «Архангельський вороже налаштований проти радянської влади. Проводив роботу з залучення вірян до церкви, під час закриття церкви на Красній Пресні підбурював вірян до масових виступів і збору підписів під протестом проти закриття церкви».

20 грудня 1937 року трійка НКВС засудила диякона Гавриїла до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і 5 лютого 1938 року він з етапом ув’язнених прибув до міста Лісозаводськ, до дев’ятнадцятого відділення Байкало-Амурського виправно-трудового табору НКВС.

Майже одразу ж після прибуття до табору проти нього і духовенства, яке там перебувало й було зібране в сто сорок п’ятій колоні, було розпочато нову справу. На початку березня 1938 року інформатори донесли до оперативної частини НКВС, що священники, які зібралися в таборі, співають вголос молитви і обговорюють прийдешні церковні свята.

Загалом у справі притягнули тридцять одну особу. Із них четверо визнали себе винними; решта, зокрема диякон Гавриїл Архангельський, винними себе не визнали. 31 березня 1938 року трійка НКВС на підставі свідчень свідків і деяких обвинувачених засудила їх усіх до розстрілу. Однак вони не були відразу вбиті, а продовжували ходити на загальні роботи. Інші ж страдницьки померли до виконання вироку, як священник Олексій Протопопов.

5 липня 1938 року всі заарештовані, які дожили до цього останнього для них дня на землі, були розстріляні, і серед них — диякон Гавриїл Архангельський.