2 лютого 2025

неділя · 20 січня ст. ст.

Сьогодні
Прп. Євфимія, схимника Печерського, в Дальніх печерах (XIV)Прп. Євфимія Сянжемського, Вологодського (близько 1465)Прп. Євфимія (Кереселідзе) спов. (1944) (Груз.)Сщмч. Павла Добромислова пресвітера (1940)

Неділя 32-га після П’ятидесятниці · Глас 7 · Посту немає

Прп. Євфимія Великого (473). Мчч. Інни, Пинни та Римми (I–II). Мчч. Васса, Євсевія, Євтихія і Василіда (303). Прп. Євфимія, схимника Печерського, в Дальніх печерах (XIV). Прп. Євфимія Сянжемського, Вологодського (близько 1465). Сщмч. Павла Добромислова пресвітера (1940). Прп. Євфимія (Кереселідзе) спов. (1944) (Груз.).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 21:1-14 (зач. 66)
Мф. 9:27-30 (зач. 43)

На літургії

Апостол1Тим. 4:9-15 (зач. 285 від полу)
ЄвангелієЛк. 19:1-10 (зач. 94) - про Закхея

Преподобному

АпостолЄвр. 13:17-21 (зач. 335)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Преподобному Євфимію Великомуглас 4

Тропар, глас 4

Веселися, пустыня нераждающая,/ благодушствуй, неболящая,/ яко умножи тебе чада муж желаний духовных,/ благочестием насадив,/ воздержанием воспитав добродетелей в совершенство./ Того молитвами, Христе Боже,// умири живот наш.

Кондак, глас 8

В честнем рождестве твоем радость тварь обрете/ и в божественней памяти твоей, преподобне,/ благодушие прият многих твоих чудес,/ от нихже подаждь богатно в души наша/ и очисти грехов скверны,// яко да поем: аллилуия.

Неділіглас 7

Тропар, глас 7

Разруши́л еси́ Кресто́м Твои́м сме́рть,/ отве́рзл еси́ разбо́йнику ра́й,/ мироно́сицам пла́ч преложи́л еси́,/ и апо́столом пропове́дати повеле́л еси́,/ я́ко воскре́сл еси́, Христе́ Бо́же,/ да́руяй ми́рови// ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 7

Не ктому́ держа́ва сме́ртная/ возмо́жет держа́ти челове́ки:/ Христо́с бо сни́де, сокруша́я и разоря́я си́лы ея́;/ связу́емь быва́ет а́д,/ проро́цы согла́сно ра́дуются,/ предста́, глаго́люще, Спа́с су́щим в ве́ре:// изыди́те, ве́рнии, в воскресе́ние.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 9:27-30)
"По вірі вашій нехай буде вам" (Мф.9:29), - сказав Господь двом сліпим, і негайно відкрилися очі їхні. Наскільки віри, настільки притягнення Божественної сили. Віра - приймач, уста і вмістилище благодаті. Як легені в одного бувають великі, а в іншого маленькі, і ті більше приймають повітря, а ці менше, - так і віра в одного велика, в іншого маленька, і та більше приймає дарів від Господа, а ця менше. Бог усюди є, все охоплює й утримує, і любить мешкати в душах людських, але входить у них не насильно, хоч всемогутній, а наче за запрошенням, бо не хоче порушувати даровану Ним людині владу над собою або право господарювання в собі. Хто відчиняє себе вірою, того сповнює Бог, а хто зачинився невір'ям, у того не входить, хоч і близько є. Господи! додай же нам віри, бо і віра - Твій же дар. З нас же кожен повинен сповідувати: "А я бідний і вбогий" (Пс.69:6).

Ще 2 думки

(Лк. 19:1-10)
"Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді" (Притч. 21:13). А ми часто дивуємося, чому Бог не слухає молитов наших? Ось і причина! Через те, що бували, мабуть, випадки, коли ми затикали вуха свої від слів, якими вмовляв нас нужденний; ось і нас не чує Господь. Але це ще не велике горе, якщо не чути молитву про що-небудь тимчасове, а ось горе, якщо не стане Господь слухати нас, коли почнемо молитися Йому про відпущення гріхів наших. А не стане, якщо крик до Нього тих, які знехтувані нами, сильніший за наші молитви. Треба поспішити відвернути цю крайню біду за прикладом Закхея, якому за його мудрі рішення Господь сказав: "Нині настало спасіння дому цьому" (Лк. 19:9).

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter