Преподобний Євфимій (Кереселідзе) сповідник, ігумен
День пам'яті (н. ст.)
Місяця січня на 20-й день
Сповідник Євфимій, у миру Євстат, народився 1865 року в селі Самелі, район Рача, у благочестивого подружжя Соломона і Марти Кереселідзе. Після закінчення церковно-парафіяльної школи п’ятнадцятирічний Євстат вирушив до Кутаїсі. Потім він попрямував до Тбілісі в пошуках роботи.
Разом зі ще одним благочестивим юнаком Євстат організував у Тбілісі щось на подобу богословського книжкового клубу. Головною метою їхнього почину було прагнення краще зрозуміти стародавні церковні розспіви і поширювати знання про цю стародавню церковну традицію серед широкого загалу, а також зміцнювати православну віру в грузинському народі.
У 1890-х роках за активної допомоги праведного Ілії гурток придбав друкарські верстати. Протягом наступних двадцяти п’яти років члени гуртка з ревністю видавали богословські тексти і безкоштовно поширювали їх у народі.
Через деякий час Євстат вирішив прийняти важкий тягар чернецтва, до якого готував себе з юності. Його духовний батько преподобний Олексій (Шушанія) схвалив його рішення. 1912 року з благословення єпископа Імеретинського Георгія (Аладашвілі) Євстат став подвизатися як послушник у монастирі Гелаті. 23 грудня 1912 року він був пострижений у чернецтво ігуменом Анфимом з ім’ям Євфимій, на честь святого Євфимія Афонського.
У травні 1913 року він був висвячений на ієродиякона, а 1917 року був рукопокладений на священника тим самим єпископом Георгієм.
1921 року комуністи захопили владу в Кутаїсі. Вони вважали преподобного неблагонадійним і заарештували його. Потім отця Євфимія звільнили через недостатність доказів.
У цей безбожний час для кліриків і ченців монастиря Гелаті кожен день проходив в очікуванні наруги й утисків. Але, незважаючи ні на що, стійкий отець Євфимій продовжував свої труди зі збирання стародавніх піснеспівів. Ним було знайдено понад сотню стародавніх піснеспівів для подальшої публікації в західній нотній транскрипції.
1924 року комуністи зруйнували собор царя Давида Будівничого в Кутаїсі, розстріляли митрополита Кутаїського Назарія і кліриків, які служили з ним. Переслідування вірян посилилися.
Отець Євфимій вирішив покинути монастир Гелаті. Взявши з собою рукописи, з якими він працював, сповідник вирушив у безпечніше місце. Тоді на дорозі, що вела із Кутаїсі до Тбілісі, було вбито тисячі мандрівників, але отець Євфимій успішно дістався до Мцхети і привіз цілий візок рукописів. Манускрипти помістили на зберігання до собору Светіцховелі, а отця Євфимія призначили настоятелем цього храму.
У цей смутний час отець Євфимій продовжував свою роботу з вивчення стародавніх рукописів і перекладу піснеспівів зі стародавньої невменної нотації на сучасну нотну. Водночас преподобний ніс служіння духівника черниць монастиря Самтавро, розташованого недалеко від Светіцховелі.
1929 року отець Євфимій був переведений до монастиря Зедазені за межами Мцхети. Він перевіз стародавні рукописи до свого нового будинку, вклав їх у металеві футляри і закопав у землю. Шість років потому, в листопаді 1935 року, отець Євфимій передав тридцять чотири збірки, що включали 5 532 піснеспіви і декілька богословських рукописів, до Грузинського національного музею.
Під час Другої світової війни життя в грузинських монастирях було особливо важким. Одного разу настоятель монастиря Зедазені архімандрит Михаїл (Мандарія), який вирушив у Сагурамо за продовольством для монастиря, не встиг повернутися до настання комендантської години і був застрелений комуністами. Трохи пізніше молодого ченця монастиря, Парфенія (Артсіаурі), заарештували за безпідставним звинуваченням, а старець Савва (Пуларіані) преставився. Так отець Євфимій залишився єдиним ченцем у монастирі. Його духовні діти, черниці монастиря Самтавро, піклувалися про нього, вже старого.
Взимку 1944 року черниця Зоїль (Двалішвілі) і декілька сестер попрямували до Зедазені, щоб відвідати старця. Вони знайшли його лежачим у знемозі на ліжку. Через деякий час преподобний віддав свою душу в руки Господа.
Преподобний Євфимій був ченцем-аскетом і вченим, який безперестанку молився, з самої юності був взірцем ціломудреності, смиренності й терпіння. Стародавня школа грузинських розспівів багато в чому збереглася завдяки безстрашним трудам ігумена Євфимія.