19 вересня 2024
четвер · 6 вересня ст. ст.
Спомин чуда Архістратига Михаїла, що сталося в Хонех (Колоссах) (IV). Мчч. Євдоксія, Зінона та Макарія (311–312). Мчч. Ромила і з ним багатьох інших (107–115). Мчч. Киріака, Фавста пресвітера, Авива диякона і з ним 11-ти мучеників (близько 250). Сщмч. Кирила, єп. Гортинського (III–IV). Прп. Архипа (IV). Прп. Давида (VI). Сщмч. Димитрія Спаського пресвітера (1918); сщмчч. Константина Богословського, Іоанна Павловського і Всеволода Потьомкінського пресвітерів (1937). Києво-Братської (1654) та Арапетської ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Архістратигу Михаїлуглас 4
Тропар, глас 4
Небе́сных во́инств Архистрати́же,/ мо́лим тя при́сно мы недосто́йнии,/ да твои́ми моли́твами огради́ши нас/ кро́вом крил невеще́ственныя твоея́ сла́вы,/ сохраня́я нас, припа́дающих приле́жно и вопию́щих:/ от бед изба́ви нас,// я́ко чинонача́льник вы́шних Сил.
Кондак, глас 2
Архистрати́же Бо́жий,/ служи́телю Боже́ственныя сла́вы,/ А́нгелов нача́льниче и челове́ков наста́вниче,/ поле́зное нам проси́ и ве́лию ми́лость,// я́ко Безпло́тных Архистрати́г.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 3:28-35)
"Хто буде хулити Духа Святого, тому не буде прощення довіку" (Мк. 3:29). Чи важко впасти в цей страшний гріх? Дуже не важко; бо ось які цього роду гріхи: "велике і безмірне уповання на благодать Божу; відчай або зневіра в Божому милосерді; спротив явній і встановленій істині та відкидання православної християнської віри. Інші до цього приєднують заздрість до духовних дарів, які отримує від Бога ближній; затятість у гріху і старіння в злобі; недбальство про покаяння до відходу з життя цього" ("Православне сповідання" святителя Петра Могили, ч. 3, запитання 38).
Ось скільки шляхів! Зайди в якийсь із них — вже важко буде повернутися, так і понесе тебе до поглинаючої прірви. Опір істині починається малими сумнівами, збудженими словом або писанням злим. Залиш їх без уваги і лікування, вони заведуть до невір'я і затятості в ньому. До відчаю теж доходять непомітно: покаюся — кажуть, і грішать. Так кілька разів; потім, бачачи, що покаяння не приходить, кажуть у собі: так тому й бути, не впораєшся із собою, і віддаються гріху на повну владу. Збирається безодня гріхів, а при цьому допускається і безодня протистоянь явним спонуканням Божої благодаті. Коли в цьому вигляді прийде людина до думки виправитися, безліч гріхів пригнічує її, а спротив благодаті забирає сміливість приступити до Господа, і вирішує: "більша вина моя, щоб винести мені" (Бут. 4:13). Ось і відчай! Стережися зачатків невір'я і гріхолюбства — і не потрапиш у цю безодню.
Ще 1 думка
(Мк. 4:1-9)
"Ось вийшов сіяч сіяти" (Мк. 4:3). Відтоді, як вийшов Цей Сіяч на сіяння, Він не перестає сіяти. Спочатку Сам особисто сіяв, потім через апостолів, а нарешті через Божественні писання і богомудрих учителів. І досі всюди сіється слово істини Божої. Будь тільки готовий явити себе благою землею, неодмінно засієшся; засіяне ж Бог зростить. Як же зробити із себе благу землю? Увагою і вивченням слова Божого, співчуттям і любов'ю до нього і готовністю негайно приводити в дію те, що дізнаєшся. За такого настрою жодне слово не ляже поверх душі, а всяке увійде всередину. Поєднавшись там із рідними йому стихіями духу, воно пустить коріння і дасть паросток. Живлячись потім згори натхненнями духовними, а знизу бажаннями благими і трудами, воно зросте в древо, дасть цвіт і плід. Сам Бог влаштував так навколо нас, і тому не можна не дивуватися нашому безпліддю. А все від неуваги й недбальства.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter









