Священномученик Димитрій Спаський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 6-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Димитрій Спаський народився 1877 року в селищі Койгородок Усть-Сисольського повіту Вологодської губернії в сім’ї священника Вассіана Дмитровича Спаського. Закінчивши духовну семінарію, Димитрій Вассіанович став працювати законовчителем у земському училищі й учителем співу в церковно-парафіяльній школі і служити псаломщиком у Троїцькому соборі міста Усть-Сисольська.

Після одруження з дочкою священника Анною Іванівною Покровською Димитрій Вассіанович був висвячений на ієрея. У сім’ї народилося четверо дітей. Служити отець Димитрій став у Спаській церкві села Усть-Нем. Його парафіяни належали до народності комі і погано розуміли церковнослов’янську мову богослужіння. Отець Димитрій щодня виголошував проповіді зирянською мовою, і його за це дуже любили. Він також продовжував працювати вчителем у декількох школах і був депутатом округу у слідчих та господарських справах.

У 1918 році із Усть-Сисольська до Троїце-Печорська за наказом ЧК було направлено каральний загін червоноармійців. Він піднімався річкою Вичегдою на пароплаві з назвою «Доброзичливець». Загін зупинився в селі Усть-Нем 15 вересня. Почався погром. П’яні червоноармійці вривалися до будинків, грабували, тут і там лунала стрілянина.

Отець Димитрій, як зазвичай, вирушив до церкви звершувати вечірнє богослужіння. Після служби він прочитав проповідь для зирян, які завжди наповнювали його храм. Того дня батюшка сказав, що цим безчинствам скоро буде покладено край і Бог усім віддасть по заслугах.

Під час проповіді до храму увійшли солдати, які не знали зирянської мови. Вони підійшли до отця Димитрія і наказали оголосити народові, що прийшла Радянська влада і якщо їй не підкорятимуться, то буде погано. Священник їм нічого не відповів. Він мовчки зібрався і вийшов із церкви.

Пізно ввечері до його будинку увірвалися декілька солдатів. Головний із них голосно наказав: «Одягайся, попе!» Інші стали все навкруги перевертати.

Наступного дня до осиротілої сім’ї священника знову з’явилися червоноармійці й звеліли звільнити дім, залишивши в ньому і все своє майно. Анна Іванівна, у чому була, зібрала чотирьох дітей, і вони вийшли на вулицю.

Отця Димитрія доставили на пароплав і прив’язали до корми. Червоний загін рушив далі річкою. Дорогою священника катували і допитували. Водночас було складено обвинувачення: «виголошує проповіді проти Радянської влади, називаючи її владою грабіжницькою». Командир карального загону Мандельбаум згодом надіслав донесення до міста Котлас про те, що «засідання Усть-Сисольської ЧК [яке відбулося просто на пароплаві] вирішило: засудити священника Спаського на розстріл, що і було негайно приведено у виконання».

Розстріляли отця Димитрія Спаського на четвертий день після арешту. Страту проводили в районі села Помоздино.

Місцеві селяни розповіли дочці священника про його останні дні: «Червоноармійці весь час били його нагайками — за те, що він не зрікся віри Христової, а він називав їх слугами сатани. Пароплав зупинили під ранок на безлюдному місці. На узліссі веліли батюшці викопати собі могилу. Та, мабуть, неглибоко зміг він викопати… Коли розстріляли його й закидали яму піском, дощ, що лив цілий день, розмив пісок, і кисть руки стирчала із могили…»

Через три дні після розстрілу матушка Анна разом з жителями сусідніх сіл перевезла тіло чоловіка до села Помоздино, де отець Димитрій був похований на місцевому кладовищі. На могилі новомученика встановили хрест, тільки побоялися на хресті написати його ім’я.

Згодом на території цього старого кладовища, яке було в середині села, було споруджено будівлю районного виконавчого комітету.