Священномученик Константин Богословський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 6-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця листопада на 5-й день — пам’ять отців Помісного Собору Руської Православної Церкви 1917–1918 років

Священномученик протоієрей Константин Богословський народився 1871 року в селі Борисоглєбському Вологодської губернії в сім’ї священника. Він закінчив Вологодську духовну семінарію і Казанську духовну академію і 1895 року був висвячений в сан священника.

Усе життя отець Константин займався викладацькою діяльністю. Він викладав у єпархіальному жіночому училищі у Вологді; у духовному училищі в Усть-Сисольську, де був учителем російської та церковно-слов’янської мов, чистописання й арифметики, а також у Вологодській духовній семінарії, де був викладачем кафедри історії церковного розколу.

1917 року священник Константин Богословський був учасником Собору духовенства і мирян у Москві. Потім він брав участь в Помісному Соборі Руської Православної Церкви 1917–1918 років.

У 1921 році отець Константин був заарештований разом з архієпископом Великоустюзьким Олексієм (Бєльковським) і двома іншими членами єпархіальної ради за звинуваченням в організації «незаконного» збору коштів на церкву. Його засудили на п’ять років позбавлення волі, але невдовзі звільнили за амністією.

Отець Константин продовжив служіння в місті Великий Устюг. Наступного року його знову заарештували і засудили на два роки ув’язнення в Архангельському концтаборі. В обвинувальному висновку сказано, що священник Богословський «гальмував дослідження іконних риз… наслідком чого було хвилювання серед устюзьких громадян… Така його поведінка вказує на прихильника “Тихонівщини”, який відкрито став на бік контрреволюції». З 1923 до 1925 року отець Константин перебував у Соловецькому таборі, а потім на засланні в Архангельську. Повернувшись із заслання, він служив у храмах Вологди і був головою Вологодської єпархіальної ради.

Востаннє протоієрей Константин Богословського був заарештований у Вологді в липні 1937 року. В обвинуваченні зазначено, що він «проводив активну контрреволюційну діяльність, поширював провокаційні чутки, пропагував фашизм … збирав відомості про закриті церкви і репресованих служителів культу, про що інформував митрополита Сергія. З його ініціативи була написана наклепницька в антирадянському дусі скарга до ВЦВК РРФСР про нібито незаконне закриття Богородського кладовища».

Священномученик Константин Богословський був засуджений на смерть і розстріляний 20 вересня 1937 року у Вологді.