14 серпня 2024

середа · 1 серпня ст. ст.

Сьогодні
Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста ГосподньогоСеми мучеників Маккавеїв: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, матері їхньої Соломонії та вчителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р. Х.)Мчч. у Пергії Памфілійській: Леонтія, Атія, Олександра, Киндея, Минсифея, Киріака, Минеона, Катуна та Євклея (III)Сщмч. Димитрія Павського пресвітера (1937)Знайдення мощей прп. Софії Суздальської (1995)

Cедмиця 8-ма після П’ятидесятниці · Глас 6 · Успенський піст

Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. Святкування Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці (1164). Семи мучеників Маккавеїв: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, матері їхньої Соломонії та вчителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р. Х.). Мчч. у Пергії Памфілійській: Леонтія, Атія, Олександра, Киндея, Минсифея, Киріака, Минеона, Катуна та Євклея (III). Сщмч. Димитрія Павського пресвітера (1937). Знайдення мощей прп. Софії Суздальської (1995).

Читання Святого Письма

На літургії

Апостол1Кор. 10:12-22 (зач. 145)
Апостол1Кор. 10:28-11:7 (зач. 147)
ЄвангелієМф. 16:20-24 (зач. 68)
ЄвангелієМф. 16:24-28 (зач. 69)

Хресту

Апостол1Кор. 1:18-24 (зач. 125)
ЄвангелієІн. 19:6-11,13-20,25-28,30-35 (зач. 60)

Мученикам

Ще 4
АпостолЄвр. 11:33-12:2 (зач. 330)
ЄвангелієМф. 10:32-33,11:1 (зач. 38)

На водоосвяченні

АпостолЄвр. 2:11-18 (зач. 306)
ЄвангелієІн. 5:1-4 (зач. 14)

Тропарі та кондаки

Хрестуглас 1

Тропар, глас 1

Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́/ и благослови́ достоя́ние Твое́,/ побе́ды на сопроти́вныя да́руя// и Твое́ сохраня́я Кресто́м Твои́м жи́тельство.

Кондак, глас 4

Вознесы́йся на Крест во́лею,/ тезоимени́тому Твоему́ но́вому жи́тельству/ щедро́ты Твоя́ да́руй, Христе́ Бо́же,/ возвесели́ нас си́лою Твое́ю,/ побе́ды дая́ нам на супоста́ты,/ посо́бие иму́щим Твое́ ору́жие ми́ра// непобеди́мую побе́ду.

Мученикам Маккавеямглас 1

Тропар, глас 1

Боле́зньми святы́х, и́миже о Тебе́ пострада́ша,/ умоле́н бу́ди, Го́споди,/ и вся на́ша боле́зни исцели́,// Человеколю́бче, мо́лимся.

Кондак, глас 2

Прему́дрости Бо́жия столпи́ седмочи́сленнии,/ и Боже́ственнаго Све́та свети́льницы седмосве́щнии,/ Маккаве́и всему́дрии,/ пре́жде му́чеников преве́лии му́ченицы,/ с ни́миже всех Бо́гу моли́теся,// спасти́ся почита́ющим вас.

Проповідь

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 10:32-33,37-38,19:27-30)

Свята Церква кожного дня вшановує пам'ять святих. Але оскільки були угодники Божі, які невідомо подвизалися, не явлені Церкві, то, щоб не залишити і їх без вшанування, свята Церква встановила день, у який прославляє всіх, хто від віків догодив Богові, щоб не залишилося нікого, кого б вона не прославляла. Творити ж це негайно після Зішестя Святого Духа узаконила вона тому, що всі святі стали і стають святими благодаттю Святого Духа.

Благодать Святого Духа приносить покаяння і відпущення гріхів, вона ж вводить у боротьбу з пристрастями і похотями і вінчає цей подвиг чистотою і безпристрасністю. І таким чином з'являється нове створіння, придатне для нового неба і нової землі.

Будьмо ревними ж і ми йти слідом святих Божих. Як це робити — вчить нинішнє Євангеліє: воно вимагає небоязливого сповідування віри в Господа, переважної любові до Нього, підняття хреста самозречення і сердечного від усього відсторонення. Покладімо ж початок за цією вказівкою.

Ще 4 думки

(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?

Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.

(Мф. 16:20-24)
Коли святі апостоли сповідували Спасителя Сином Божим, Він сказав: "має... постраждати... і бути вбитим" (Мф. 16:21). Діло [спасіння] дозріло, залишалося тільки завершити його хресною смертю. Те ж буває і в ході морального поступу християнина. Поки він у боротьбі з пристрастями, ворог ще сподівається якось спокусити його, але коли пристрасті вляжуться, і у ворога бракує вже сили збуджувати їх, тоді він підіймає зовнішні спокуси, різного роду наклепи, до того ж найчутливіші. Він хоче заронити думку: "Ну, для чого трудився і боровся? Ніякої немає тобі від цього користі". Але коли він заготовляє таким чином війну ззовні, Господь трудівникові Своєму посилає дух терпіння і, перш ніж ворог встигне підняти будь-яку біду, заготовляє в серці його натхненну готовність [терпіння] до всілякого роду страждання й ворожості — і підступ ворога не вдається. Як Господь сказав про Себе: "мусить постраждати", так і вони відчувають деяку спрагу до прикрощів. І коли вони настають, то з радістю зустрічають їх, п'ють їх, як спраглий п'є прохолодну воду.

(Мф. 16:24-28)

Господь від тих, хто хоче піти за Ним, вимагає рішучої самовіддачі: "зречись себе" (Мф. 16:24). Можна це висловити і так: кинь свої інтереси і переслідуй лише інтереси Господа. Це здійсниш, коли будеш завжди творити угодне Йому. Як же це зробити? Дивись уважно за тим, що в тобі всередині і що біля тебе зовні, і, суворо визначивши, як угодно Господу, щоб ти вчинив у такому і в такому випадку, зовнішньому або внутрішньому, чини так, не шкодуючи себе і не домішуючи сюди своїх розрахунків, з цілковитою самовіддачею. Скажеш: визначити це складно. Ні, не складно. У нас є заповіді ясні й визначені; вони виражають усе, що угодно від нас Господу. Залишається тільки зробити застосування їх до даного випадку, а це не становить великих труднощів. Досить мати здоровий глузд. Не здогадаєшся — запитай у духовного отця свого або в іншого когось, чиє слово поважаєш, і зроби за вказівкою. Але всіляко краще вдосконалювати своє міркування за допомогою читання слова Божого й отецьких писань, щоб завжди мати із собою того, хто вирішує.

Серед Великого посту пропонується для поклоніння Чесний Хрест, щоб надихнути пісних трудівників до терпеливого несення піднятого ними ярма до кінця; а у вересні для чого це робиться? Так сталося? Але у промислительної Премудрості, яка все влаштовує, немає випадковостей. Ось це для чого: у вересні прибирають із поля, принаймні в нас. Отже, щоб одні з християн, відчуваючи достаток, не сказали: "душе! багато добра лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселися!" (Лк. 12:19), а інші від убогості не впали в дусі, постає перед очима всіх воздвизаємий Хрест. Він нагадує першим, що опора благополуччя — не майно, а християнське внутрішнє хрестоношення, коли зовнішнє, з благості Божої, складається. Других він спонукає у терпінні здобувати душі свої, надихаючи на це упевненістю, що з хреста йдуть просто до раю. Тому одні нехай терплять, сподіваючись, що йдуть прямим шляхом до Царства Небесного, а інші нехай куштують зовнішніх утіх зі страхом, щоб не закрити собі вхід на Небо.

(Лк. 21:5-7,10-11,20-24)
Учні вказували Господу на красу будівлі та начиння храму, а Він сказав: "настануть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйновано" (Лк. 21:6). Це вирок усьому гарному світу цього. На вигляд здається міцним і віковічним: але день-другий, дивишся, наче нічого не було: і краса в'яне, і сили виснажуються, і слава тьмяніє, і розум відживає, і одяг зношується. Усе в собі самому носить силу руйнівну, яка не лежить, як насіння нерозвинене, а перебуває в безперестанній дії, і все плине до свого кінця. "Минає образ світу цього" (1 Кор. 7:31). "Людина ходить подібно до примари... збирає і не знає, кому дістанеться те" (Пс. 38:7). А ми все метушимося, все клопочемося, і клопотам нашим кінця немає. Зустрічаємо навколо себе постійні уроки, а все [робимо] своє, немов сліпі й нічого не бачимо. Та й правду сказати, що сліпі або засліплені: і собі, і всьому, що оточує нас, і тому, чим ми володіємо, кінця не бачимо. І що ще? Облаштувавшись, як нам видається, добре, упевнені, що стоїмо твердо, як на скелі; тоді становище наше скоріше схоже на те, ніби ми стоїмо на трясовині: ось-ось провалимося. Але не відчуваємо цього і віддаємося безтурботній насолоді плинним, ніби постійним. Помолімося ж, нехай відкриє Господь розумні очі наші, і нехай побачимо все, не як воно здається, а як воно є.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter