Священномученик Димитрій Павський, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 1-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Білоруських святих (перехідне)
Священномученик Димитрій, Димитрій Олександрович Павський, народився 1874 році у Тверській губернії в сім’ї потомственого священника. Він ріс вельми допитливою і здібною дитиною, яка дуже цікавилася церковною історією. Згодом закінчив духовне училище, потім закінчив семінарію.
У 1899 році Димитрій завершив свою освіту в Казанській духовній академії зі ступенем кандидата богослов’я. У 1903 році він був висвячений на ієрея і призначений до Мінської єпархії.
Протягом кількох років отець Димитрій був наглядачем церковно-парафіяльних шкіл Мінської єпархії.. На цьому терені він проявив себе з найкращого боку. За дбайливе виконання покладених на нього обов’язків у 1911 році він був возведений в сан протоієрея.
Того ж року його призначили настоятелем Мінського кафедрального собору святих апостолів Петра і Павла. Служачи в соборі, отець Димитрій одночасно викладав у Мінській духовній семінарії, читаючи в ній курси викривального богослов’я та історії розколу.
За неясних обставин після революції отець Димитрій залишив кафедральний собор і став настоятелем церкви Святого Духа в Острошицькому Городку колишнього Мінського повіту.
Уперше його заарештували в 1931 році за те, що він не побажав зректися сану священнослужителя. Формально ж отцю Димитрію висунули звинувачення в агітації проти утворення колгоспів. Він був засуджений Острошицько-Городецьким народним судом на п’ять років ув’язнення в концтаборі.
Достроково звільнений із табору, отець Димитрій переїхав на проживання до Тверської губернії, звідки був родом, і посів там місце настоятеля парафіяльної церкви села Ульяново Погорельського району. Тут у липні 1937 року його заарештували вдруге, пред’явивши надумане обвинувачення в «контрреволюційній шпигунській діяльності».
Скрізь, де б не служив отець Димитрій Павський, він користувався великим авторитетом, любов’ю і повагою серед вірян. У суворий час гонінь на Церкву отець Димитрій нерідко відкрито висловлював свої погляди на те, що відбувається. До нас дійшли деякі із його висловлювань. Одного разу під час проповіді отець Димитрій звернув увагу вірян на те, якого широкого поширення в суспільстві набув гріх блюзнірства, пояснивши, що цей гріх виражається в нешанобливому ставленні до святині та священнослужителів. Незадовго до проповіді місцеві хлопчаки, одержимі новою ідеологією, закидали його камінням на шляху до церкви. Отець Димитрій сказав тоді, що дітям цей гріх буде пробачено через їхню нерозумність, а ось дорослі, які виховали таким чином дітей, відповідатимуть перед Богом.
Невдовзі влада вирішила забрати у місцевої церкви сторожку, переобладнавши її під приміщення для аптеки. З цього питання отець Димитрій, разом з парафіянами, був викликаний до сільської ради. Там він навідріз відмовився передати сторожку владі, підтримавши вірян, які чинили опір розкраданню церковного майна під удавано слушним приводом.
Заслуговує на увагу те, як отець Димитрій ставився до таїнств Церкви. Серед парафіян, які жили в шлюбі, до Сповіді він приймав тільки тих, які були повінчані.
Чашу терпіння влади переповнив молебень, відслужений отцем Димитрієм у червні 1937 року у зв’язку з сильною посухою. Незабаром після молебню пішов сильний дощ… Віряни зі сльозами на очах говорили один одному: «Помолилися — і Господь дав дощу!»
23 липня того ж року отця Димитрія заарештували. На допиті він поводився з дивовижним спокоєм, з ясним усвідомленням того глибокого, неземного смислу, яким було сповнене його страждання. Його допитували всього лише раз. Після цього через упередженість поставлених запитань він відмовився про що-небудь розмовляти зі «слідчим». Винним себе ні в чому не визнав і на допиті нікого не обмовив.
Протоієрей Димитрій Павський був розстріляний 14 серпня 1937 року.