3 червня 2024

понеділок · 21 травня ст. ст.

Сьогодні
Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері
Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері
Рівноапп. царя Константина і матері його цариці Єлени
Рівноапп. царя Константина і матері його цариці Єлени
Блгв. кн. Константина (Ярослава) і чад його Михаїла і Феодора, Муромських чудотворців
Блгв. кн. Константина (Ярослава) і чад його Михаїла і Феодора, Муромських чудотворців
Прп. Кассіана грека, Углицького чудотворця
Прп. Кассіана грека, Углицького чудотворця
Блаженний Андрій Симбірський (Огородников)
Блаженний Андрій Симбірський (Огородников)
Шановані списки з Володимирської ікони Божої Матері: Псково-Печерська «Розчулення»
Шановані списки з Володимирської ікони Божої Матері: Псково-Печерська «Розчулення»
Заоникіївська
Заоникіївська
Красногірська або Чорногірська
Красногірська або Чорногірська
Оранська
Оранська

Седмиця 5-та після Пасхи · Глас 4 · Посту немає

Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері. Рівноапп. царя Константина (337) і матері його цариці Єлени (327). Блгв. кн. Константина (Ярослава) (1129) і чад його Михаїла і Феодора, Муромських чудотворців. Прп. Кассіана грека, Углицького чудотворця (1504). Знайдення мощей блж. Андрія Симбірського (1998). Шановані списки з Володимирської ікони Божої Матері: Псково-Печерська «Розчулення» (1524), Заоникіївська (1588), Красногірська або Чорногірська (1603), Оранська (1634).

Читання Святого Письма

На утрені

Лк. 1:39-49,56 (зач. 4), або Ін. 10:9-16 (зач. 36)

На літургії

АпостолДіян. 12:12-17 (зач. 30)
ЄвангелієІн. 8:42-51 (зач. 32)

Рівноапп. під зачало

АпостолДіян. 26:1-5,12-20 (зач. 49)

Богородиці

АпостолФлп. 2:5-11 (зач. 240)
ЄвангелієЛк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54)

Рівноапп. (від полу)

ЄвангелієІн. 10:1-9 ( зач. 35)

Тропарі та кондаки

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 10:9-16)

"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).

І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).

Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.

Як гадаєте, чим пояснював Господь іудеям те, що вони не вірують в Нього? Тим, що Він істину їм говорить: "А як Я істину кажу, то не вірите Мені" (Ін. 8:45). Неправда стала, як то кажуть, плоттю і кров’ю їхньою і зробила істину невмістимою для них. Чому й нині не вірують? З тієї ж причини; Господь істину говорить, тому й не вірують. Але як же це? Адже вони всі вчені і тільки в них мови, що про істину? Мови-то багато, та діла ніякого.

Плетиво систем їхніх те саме, що плетиво павутинне; тільки вони не помічають цієї неміцності. Начала систем їхніх без підстав, і наступні повороти їхні без доказів; а вони все-таки задовольняються ними. На припущення такий утворився попит, що, здається, вони одні становлять увесь зміст їхніх думок; і, однак, це має славу солідної освіти. Туман мрій напущено ними на невелику кількість здобутих ними фактів; і ці останні повстають у цьому тумані зовсім в іншому вигляді, ніж вони є насправді; однак це має славу царини істини непорушної. Так-то розум став гнилим, і так-то зіпсували його смак! Як вміститися в нього істині? Ось і не вірують вони Господу, Який говорить одну тільки істину.

Ще 2 думки

(Мф. 24:27-33,42-51)
«Отож пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде» (Мф. 24:42). Якби це пам'яталося, не було б і грішників, а тим часом не пам'ятається, хоч і кожен знає, що це безсумнівно так. Навіть подвижники, найсуворіші, і ті не сильні були вільно тримати пам'ять про це, а примудрялися прикріплювати її до свідомості так, щоб вона не відходила. Хтось труну тримав у келії, хтось просив співтоваришів своїх за подвигом запитувати про труну й могилу, хтось тримав картинки смерті й суду, хтось ще якось. Не торкається душі смерть — вона й не пам'ятає її. Але в будь-якому разі не може ж не торкатися душі те, що негайно слідує за смертю; вже про це то вона не може не мати турботи, бо тут вирішення її долі на віки вічні. Чому ж цього-то вона не пам'ятає? Сама себе обманює, що не скоро і що, може, якось справа пройде не погано для нас. Гірка! То вже безсумнівно, що душа, яка тримає такі думки, та недбала і потурає собі. То як же думати, щоб справа суду пройшла для неї сприятливо? Ні, треба так себе тримати, як тримає учень, на якого чекає іспит: що не робить він, а іспит не йде з голови. Така згадка не дозволяє йому і хвилини даремно витрачати, а весь час вживає він на приготування до іспиту. Коли б і нам так налаштуватися!

(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter