2 червня 2024

неділя · 20 травня ст. ст.

Сьогодні
Мчч. Фалалея, Олександра та Астерія
Мчч. Фалалея, Олександра та Астерія
Прпп. Завулона та Сосанни, батьків рівноап. Ніни
Прпп. Завулона та Сосанни, батьків рівноап. Ніни
Блгв. кн. Довмонта, у Святому Хрещенні Тимофія, Псковського
Блгв. кн. Довмонта, у Святому Хрещенні Тимофія, Псковського
Сщмч. Павла Лазарева пресвітера
Сщмч. Павла Лазарева пресвітера

Неділя 5-та після Пасхи · Глас 4 · Посту немає

Мчч. Фалалея, Олександра та Астерія (близько 284). Мч. Аскалона (близько 287). Прпп. Завулона та Сосанни, батьків рівноап. Ніни. Блгв. кн. Довмонта, у Святому Хрещенні Тимофія, Псковського (1299). Знайдення мощей свт. Олексія, митр. Київського і всієї Русі, чудотворця (1431). Сщмч. Павла Лазарева пресвітера (1919). Прп. Олімпіади Козельщанської (Вербецької) (1938). Сщмч. Гавриїла Полтавського (Коваленка) (1938).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 20:1-10 (зач. 63)

На літургії

АпостолДіян. 11:19-26,29-30 (зач. 28)
ЄвангелієІн. 4:5-42 (зач. 12)

Святителю

АпостолЄвр. 13:17-21 (зач. 335)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Неділі про самарянинюглас 4

Тропар, глас 4

Све́тлую воскресе́ния про́поведь/ от А́нгела уве́девша Госпо́дни учени́цы/ и пра́деднее осужде́ние отве́ргша,/ апо́столом хва́лящася глаго́лаху:/ испрове́ржеся смерть,/ воскре́се Христо́с Бог,// да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 8

Ве́рою прише́дшая на кла́дязь самаряны́ня,/ ви́дя Тя прему́дрости во́ду,/ е́юже напои́шася оби́льно,// Ца́рствие вы́шнее насле́дова ве́чно, я́ко присносла́вная.

Мученику Фалалеюглас 3

Кондак, глас 3

Му́чеником сострада́лец я́влься и ору́жник,/ во́ин изря́дный Царя́ сла́вы был еси́,/ искуше́ньми и му́кою возвыше́ние идолослужи́телей попра́л еси́,/ сего́ ра́ди честну́ю твою́ пое́м па́мять,// му́дре Фалале́е.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 4:5-42) 

Земляки самарянки після того, як Спаситель побув у них два дні, говорили їй: "Вже не за твоїми словами віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос" (Ін.4:42).

І у всіх так буває. Спочатку зовнішнім словом покликаються до Господа або, як у нас тепер, шляхом народження, а потім, коли скуштують ділом, що є життя в Господі, вже не за зовнішньою приналежністю до спільноти християнської тримаються Господа, а за внутрішнім з нею поєднанням. Це й треба всім, хто народжується в спільнотах християнських, поставити собі за правило, тобто не обмежуватися однією зовнішньою приналежністю до Господа, а подбати про те, щоб внутрішньо поєднатися з Ним, щоб потім постійно вже носити свідчення в собі того, що вони стоять в істині. Що ж для цього потрібно? Треба втілити в собі істину Христову. Істина ж Христова - відновлення падшого.

Отже, полиш стару людину, що тліє в похотях оманливих, і вдягнися в нову, створену згідно з Богом у правді й преподобії істини, і будеш сам у собі знати, що Господь Іісус Христос є воістину Спаситель не світу лише, а власне й твій.

Ще 2 думки

(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?

Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter