23 травня 2024
четвер · 10 травня ст. ст.
Апостола Симона Зілота (I). Мчч. Алфія, Філадельфа, Кіпріана, Онисима, Єразма та інших (251). Мч. Ісихія Антіохійського (IV). Прп. Ісидори юродивої (IV). Блж. Таїсії (V). Свт. Симона, єп. Володимирського і Суздальського, у Києві, в Ближніх печерах (1226). Блж. Симона, Христа заради юродивого, Юр’євецького (1584). Прп. Синесія Іркутського (1787). Прославлення свт. Антонія (Смирницького), архієп. Воронезького (2003). Києво-Братської ікони Божої Матері (1654). Перекопської ікони Божої Матері (1709).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Симону Зілотуглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Си́моне,/ моли́ ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Изве́стно прему́дрости уче́ния в душа́х благоче́ствующих поло́жшаго/ во хвале́нии ублажи́м, я́ко Богоглаго́ливаго вси Си́мона:/ престо́лу бо сла́вы ны́не предстои́т и со Безпло́тными весели́тся,// моля́ся непреста́нно о всех нас.
Святителю Симону Печерськомуглас 1
Тропар, глас 1
Жити́й преподо́бных оте́ц Пече́рских списа́телю изве́стный,/ святи́телю Христо́в Си́моне всеблаже́нне,/ моли́ся приле́жно с ни́ми Христу́ Бо́гу,/ да упра́вит в ми́ре живо́т наш/ и в кни́ги живо́тныя да напи́шет ны,// спаса́я ду́ши на́ша.
Кондак, глас 2
Святи́тельства оде́ждою,/ а́ще и досто́йне оде́ялся еси́,/ оба́че тем не вознося́ся,/ жела́л еси́ па́че сме́тием пред враты́ Ла́вры Пече́рския поврещи́ся,/ смиренному́дре Си́моне./ Те́мже, не а́ки сме́тие, врат вне,/ но, я́ко сокро́вище, внутрь святы́я пеще́ры положе́н бы́ти сподо́бился еси́,/ и ны́не на Небеси́ Го́сподеви предстоя́,// моли́ся о нас, чту́щих тя.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Св. Филип запитує скарбника: "Чи розумієш, що читаєш?". Той відповів: "Як можу зрозуміти, якщо хто не навчить мене?" (Діян. 8:30-31). Як часто відчувають те ж саме ті, хто читає слово Боже й святоотецькі писання! Те, що читають, не вміщається в голові; розум не може почути того й осягнути те, немов ідеться про щось чуже для нього, про предмети з невідомої галузі. Ось тут і потрібен тлумач, знайомий з тим, про що слово. У св. Филипа був той самий Дух, Який давав і пророцтва, і йому неважко було розтлумачити те, що було складним для скарбника.
Так і для нас тепер: треба знайти людину, яка стояла б на тому ступені життя і пізнання, якого стосується Писання, що важке для нашого розуміння, і вона розтлумачить його без труднощів, тому що кругозори духовні в кожного ступеня свої. Той, хто стоїть на нижчому ступені, не все бачить, що бачить той, хто стоїть на вищому, і тільки може здогадуватися про те. Якщо трапиться, що незрозуміле нам Писання стосується предметів вищого ступеня, а зустрінутий нами тлумач стоїть на нижчому, то він нам не роз'яснить того, як слід, а буде все застосовувати до свого кругозору, і справа залишиться для нас, як і раніше, темною.
Дивуватися треба, як беруться тлумачити про предмети Письма люди, зовсім чужі тій галузі, до якої належать ті предмети. І виходить у них усе не так, як слід; пишатися ж своїми тлумаченнями вони не забувають.
Ще 1 думка
(Мф. 13:54-58)
Жителі Назарету не повірили слову Господа через те, що, живучи серед них, Він не мав у зовнішньому Своєму становищі світлості, яка приваблювала б, і показності, яка викликала б мимовільну повагу. Ми знаємо, хто Він, говорили вони; бути не може, щоб у Ньому було щось надзвичайне. Це, однак, не спонукало Господа прийняти переконливу зовнішність. І Сам Він весь час залишався вкрай простий за зовнішністю, і апостоли потім поводилися так само, а потім і всі істинні їхні послідовники і наслідувачі були такими ж. Чому так? Тому, що не можна винайти такої зовнішньої світлості, яка б цілком відповідала світлу життя у Христі Іісусі. І визнано: краще тримати зовнішність найменшої вартості, щоб вона собою не загороджувала внутрішнього. Той, хто має очі, дивись прямо на внутрішнє, не зупиняючи уваги своєї на зовнішності. Св. ап. Павло висловився так: «цей скарб ми носимо в глиняних посудинах» (2 Кор. 4:7).
Якби подивитися, якими були за зовнішністю особи, перед якими ми тепер благоговіємо і яких кличемо в молитвах, — очам ми своїм не повірили б: такі вони були прості. Але й досі той, хто пізнає, що таке життя у Христі Іісусі, відкидає зовнішність і весь звертається всередину. Тому саме собою перше падає, а останнє підноситься і росте. Навіть у багатьох буває так, що ніхто й не помічає цієї світлості внутрішньої, ні навіть той, хто нею володіє. Зле око людське; йому й не показують істинно доброго, поки воно може зашкодити йому.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
_thumb.jpg)





