Блаженний Симон, Христа заради юродивий, Юр’євецький
Місяця травня на 10-й день / листопада на 4-й день
Блаженний Симон Юр’євецький народився в селі Братському Костромської області в благочестивій сім’ї селян Родіона і Марії Шитових. У Святому Хрещенні він був названий Симоном на честь святого апостола Симона Зилота (пам’ять 10/23 травня). З юнацьких років Симон прийняв на себе особливий подвиг юродства Христа заради і пішов із рідної домівки в дрімучі ліси, біля села Єлнать.
Одного разу єлнатські поселяни побачили в лісі чоловіка, виснаженого, в одній сорочці, босого. Він назвав їм тільки своє ім’я — Симон. Про нього повідомили місцевому священнику Іосифу, і той взяв блаженного у свій дім.
Святий Симон став ходити по домівках єлнатських жителів і допомагав їм у виконанні найважчих робіт, але плату не брав. Незважаючи на постійні труди, він частину дня і ночі старанно молився, виснажував своє тіло постом та любив відвідувати храм Божий. Взимку і влітку він ходив тільки в лляній сорочці й босоніж, так що шкіра його почорніла, і спав на голій підлозі.
Нерозумні люди нерідко жорстоко били його. Блаженний лагідно переносив усі образи й глузування і не віддавав злом за зло, а молився за кривдників. Собі ж він постійно докоряв і називав себе «дурнем» і «неситою гортанню».
П’ятнадцять років жив у Єлнаті блаженний Симон. Потім він перейшов до міста Юр’євець-Поволзький. Улюбленим місцем його перебування там були церковні паперті, де він підносив палкі молитви Богу. Особливо часто святий приходив до Богоявленського монастиря, де на паперті старанно молився перед іконою Пресвятої Богородиці.
Подвиг повного самозречення, який очистив душу його, був угодний Богові. Блаженний ще за життя отримав дар прозріння. Він багато чого передбачав і пророкував майбутнє на славу Божу для лікування недуг і морального виправлення ближніх.
Незадовго до своєї кончини блаженний зайшов до будинку воєводи Феодора Петеліна. Той, не знаючи подвигів святого і будучи роздратований його поведінкою, у пориві гніву наказав слугам побити Симона і кинути в підвал. Блаженний тяжко захворів. Відчуваючи швидкий відхід із життя земного в життя вічне, блаженний Симон покликав священника, сповідався, причастився Святих Таїн і віддав Господу душу свою 4 листопада 1584 року (за іншими джерелами — 1586 року).
Воєвода розкаявся у своєму гріху. Усе місто зібралося на поховання святого. Тіло його було поховане на території Богоявленського монастиря.
1619 року над могилою блаженного було побудовано церкву в ім’я Пресвятої Богородиці Одигітрії. 1635 року ігумен Богоявленського монастиря Діонісій доносив патріарху Іоасафу про зцілення біля мощей блаженного Симона. Патріарх благословив написати ікону блаженного і звершувати йому службу за загальною Мінеєю. У 1666 році блаженному Симону, Юр’євецькому чудотворцю, було складено особливу службу.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь блаженному Симону Юрьевецкому, Христа ради юродивому, глас 8
Я́ко вои́стинну гла́са апо́стольскаго/ послу́шатель был еси́, блаже́нне Си́моне,/ Христа́ бо ра́ди изво́лив име́ти бу́йство,/ в не́мже соблю́л еси́ твоя́ к Бо́гу доброде́тели, посреде́ молв некра́домы,/ терпе́нием у́бо пачеесте́ственным Христу́ подража́в,/ посрами́л еси́ льсти́ваго всю горды́ню,/ тем и в лю́тых ра́нах, я́коже дре́вний Ла́зарь,/ в не́дра Авраа́мля пресели́лся еси́,/ иде́же и ны́не утеша́яся, посеща́й град твой,// почита́ющий любо́вию святу́ю па́мять твою́.
Кондак блаженному Симону Юрьевецкому, Христа ради юродивому, глас 4
Возгоре́вся раче́нием Го́рним,/ же́стость во́льнаго юро́дства па́че всех сла́дких ми́ра предпоче́л еси́,/ отону́дуже повину́ся ти огнь,/ от его́же запале́ния град твой Юрьевец изба́вил еси́,/ и во́ды немо́кренно, я́ко по су́ху, преше́л еси́,/ и хотя́щия бы́ти предре́кл еси́,/ просла́вльшу тя та́ко Бо́гу,/ к Нему́же моля́ся и о нас,// пою́щих тя, блаже́нне Си́моне, помина́й.
Ще в розробці
Ще в розробці