16 грудня 2022
п’ятниця · 3 грудня ст. ст.
Прор. від 12-ти Софонії (635–605 рр. до Р. Х.). Прп. Феодула Царгородського (близько 440). Прп. Іоанна мовчальника, колишнього єп. Колонійського (558). Сщмч. Феодора, архієп. Александрійського (606). Прп. Савви Сторожевського (Звенигородського) (1406). Прп. Георгія Черницького (1806) (Румун.). Сщмч. Андрія Косовського пресвітера (1920). Прп. Параскеви Топловської (1928). Сщмч. Миколая Єршова пресвітера (1937); св. Георгія Сєдова спов. (1960).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Пророку Софоніїглас 2
Тропар, глас 2
Проро́ка Твоего́ Софо́нии па́мять, Го́споди, пра́зднующе,/ тем Тя мо́лим:// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 4
Яви́лся еси́ светоза́рен Боже́ственным Ду́хом, проро́че Софо́ние,/ Бо́жие явле́ние возгласи́в:/ ра́дуйся зело́, дщи Сио́ня Иерусали́мова, пропове́ждь:// се Царь твой гряде́т, спаса́яй.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 20:19-26)
"Кесареве — кесареві, а Боже — Богові" (Лк. 20:25); кожному, значить, своє. У наш час замість "кесареве" поставити треба "житейське", і сказати: житейське своєю чергою, а Боже — своєю. А то всі кинулися на одне житейське, Боже ж залишають позаду. Тому воно стоїть не тільки не на своєму місці, тобто, не на першому плані, як слід, але зовсім забувається. Наслідком цього забуття, ніби не навмисного, є затьмарення його у свідомості; а потім стає незрозумілим і його зміст, і його засади. Звідси слабкість переконання і хиткість віри; і потім відчуження від неї і вплив усіляких вітрів вчення. Цей шлях проходить кожен окремо, коли починає не дбати про Боже; цей же шлях проходить і суспільство, коли воно у своїх порядках починає не звертати уваги на те, чого вимагає від нього Бог. Коли Боже відставлено на задній план, тоді в суспільстві починає запроваджуватися емансипація від Божественних вимог, — у розумовому, моральному й естетичному відношеннях, і секуляризація (служіння духу часу) політики, звичаїв, розваг, а потім виховання і всіх установ. Нині про те, що Боже, — не думають, не кажуть, не пишуть і навіть у думці не мають ні при яких починаннях. Чи дивно, що за такого настрою вчення, супротивні вірі, знаходять доступ у суспільство і що суспільство схиляється до повального безвір'я?
Ще 2 думки
(Лк. 12:32-40)
"Нехай будуть стегна ваші підперезані, а світильники палаючі" (Лк. 12:35). Треба бути готовим на всякий час: не знати коли прийде Господь або для останнього суду, або для взяття тебе звідси, що для тебе все одно. Смерть усе вирішує; за нею підсумок життя; і що здобудеш, тим і задовольняйся всю вічність. Добре здобув — блага доля твоя; зле — зла. Це так вірно, як вірно те, що ти існуєш. І вирішитися все це може в цю саму хвилину, ось у цю саму, в яку ти читаєш ці рядки, і потім — усьому кінець: накладеться печать на твоє буття, якої ніхто вже зняти не зможе. Є про що подумати!.. Але надивуватися не можна, як мало про це думають. Що за загадка діється над нами! Усі ми знаємо, що ось-ось смерть, що уникнути її не можна, а тим часом зовсім майже ніхто про неї не думає; а вона прийде раптово і схопить. І то ще... коли навіть схоплює смертна хвороба, все не думається, що кінець прийшов. Нехай вирішать це психологи з наукового боку; з морального ж не можна не бачити тут незрозумілого самообману, чужого тільки тим, хто уважно ставиться до себе.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter






