Преподобний Георгій Черницький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 3-й день

Преподобний Георгій народився 1730 року в благочестивій православній сім’ї в Селішті Сібіуському (Săliște Sibiului). З юності він запалав духом чернечого життя. Проте на той час австрійські володарі Трансильванії придушували православ’я, особливо православне чернецтво, схиляючи вірян до унії. Тому у віці дев’ятнадцяти років юнак пішов до Валахії. Там він вступив на службу до грецького митрополита Роска, який на той час перебував у Бухаресті.

Невдовзі після цього, 1750 року, преподобний Георгій вирушив разом зі своїм духовним батьком до Константинополя, а потім на Святу Гору Афон. Тут він оселився у Ватопедському монастирі. В обителі він був пострижений у рясофор і поставлений дияконом.

Після смерті його наставника митрополита Роска преподобний став учнем преподобного Паїсія (Величковського) в Іллінському скиті. Там 1752 року він був пострижений в мантію старцем Паїсієм, а 1754 року був рукопокладений на ієромонаха. Під час перебування на Афоні святий Георгій з великою ревністю і великою духовною користю просувався сходами духовного вдосконалення, осягаючи радість життя у Христі.

1763 року разом з преподобним Паїсієм та іншими шістдесятьма чотирма його учнями він пішов до Молдавії, в Драгомирнський монастир. Протягом наступних дванадцяти років він служив у цій обителі ієромонахом, духовником та економом.

Після потрапляння Буковини під владу римо-католицької Австрії, 1775 року, разом з Драгомирнською братією на чолі зі старцем Паїсієм преподобний Георгія перейшов до Секульського монастиря. 1779 року він послідував за святим Паїсієм у Нямецьку Лавру, де прожив ще близько двох років.

1781 року, бажаючи освіжити пам’ять свого учнівства, з благословення свого старця преподобний знову вирушив на Афон. Прибувши до Бухареста, він був тут затриманий митрополитом Унгро-Влахійським Григорієм II і своїм старим другом, учнем святого Паїсія, ієромонахом Макарієм. Після їхніх наполегливих умовлянь він погодився взяти на себе відродження чернечого життя у скиті Черника, який перебував у запустінні вже понад тридцять років. Його завданням було влаштувати в цьому краї Валахії монастир зі спільножительним уставом, подібним до афонського і Паїсієвого.

З допомогою господаря Миколая Маврогені та інших християн отець Георгій розпочав відновлення соборного храму і келій. Він багато часу приділяв удосконаленню духовного життя ченців. У монастирі служба відбувалася щодня. Насельники обителі поряд з читанням Святого Письма, творів святих отців Церкви та молитовним діланням несли численні послухи, займалися переписуванням рукописів і фізичною працею. Своїм жертовним і обдарованим пастирством преподобний Георгій знову запалив осередок духовного життя в Черницькій обителі. Усього за п’ять років він зібрав громаду зі ста трьох насельників.

Зважаючи на його успіхи в Черниці, 1793 року митрополит Унгро-Влахійський Філарет II також довірив святому Георгію Келдерушанський монастир. З квітня 1794 року він жив у обох обителях поперемінно, призначаючи у яких ігуменів-намісників, особливо у час відсутності. В обох монастирях він запровадив афонсько-паїсіївський спільножительний устав. Цей устав передбачав семиразове щоденне богослужіння, часту сповідь, послух, постійну молитву, спільну трапезу.

Святий Георгій продовжував керувати обома монастирями до кінця свого земного життя. Преставився він 3 грудня 1806 року, оплакуваний численною братією двох обителей. Він був похований у Черницькому монастирі перед храмом святого Лазаря.

Після смерті святий Георгій здобув шанування як пастир високого духовного життя, керівник двох великих чернечих осередків Валахії, відновник істинного чернечого життя за афонськими та паїсіївськими зразками. Старець мав багато учнів та послідовників, таких як святий Калліник Черницький, протопсалт ієромонах Макарій та інші. Його заповіт-повчання від 1785 року поширився в багатьох копіях.

На засіданні Священного Синоду Румунської Православної Церкви 20–21 жовтня 2005 року старця Георгія було прославлено в лику преподобних. Урочисте оголошення канонізації відбулося у день його пам’яті, 3 грудня того ж року, у монастирі Черника. Чин прославлення очолив патріарх Румунський Феоктист у співслужінні численних румунських ієрархів.