6 листопада 2022

неділя · 24 жовтня ст. ст.

Сьогодні
Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість»
Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість»
Мц. Вікторії Нікомідійської
Мц. Вікторії Нікомідійської
Блж. Єлезвоя, царя Ефіопського
Блж. Єлезвоя, царя Ефіопського
Свт. Афанасія, патр. Царгородського
Свт. Афанасія, патр. Царгородського
Прп. Георгія (Карслідіса) спов
Прп. Георгія (Карслідіса) спов
сщмч. Петра Богородського пресвітера
сщмч. Петра Богородського пресвітера
Прп. Зосими Верховського
Прп. Зосими Верховського
Ікони Божої Матері, йменованої «Усіх скорботних Радість», або «Скорботна» (Сімферопольська)
Ікони Божої Матері, йменованої «Усіх скорботних Радість», або «Скорботна» (Сімферопольська)
Прилуцької ікони Божої Матері, йменованої «Скорботна»
Прилуцької ікони Божої Матері, йменованої «Скорботна»
Прпп. Арефи
Прпп. Арефи
Сисоя
Сисоя
Сщмчч. Лаврентія (Князєва), єп. Балахнінського
Сщмчч. Лаврентія (Князєва), єп. Балахнінського
Олексія Порфир’єва пресвітера
Олексія Порфир’єва пресвітера
мч. Олексія Нейдгардта
мч. Олексія Нейдгардта

Неділя 21-ша після П’ятидесятниці · Глас 4 · Посту немає

Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість» (1688). Мч. Арефи і з ним 4299-ти мучеників (523). Мц. Вікторії Нікомідійської. Блж. Єлезвоя, царя Ефіопського (близько 553–555). Мц. Синклітикії та двох її дочок (VI). Прпп. Арефи (XII), Сисоя (XIII) та Феофіла (XII–XIII), затворників Печерських, у Ближніх печерах. Свт. Афанасія, патр. Царгородського (після 1311). Прп. Зосими Верховського (1833). Сщмчч. Лаврентія (Князєва), єп. Балахнінського, Олексія Порфир’єва пресвітера і мч. Олексія Нейдгардта (1918); прп. Арефи (Митреніна) спов. (1932); сщмчч. Іоанна Cмирнова і Миколая Нікольського пресвітерів (1937); сщмч. Петра Богородського пресвітера (1938). Прп. Георгія (Карслідіса) спов. (1959). Ікони Божої Матері, йменованої «Усіх скорботних Радість», або «Скорботна» (Сімферопольська) (1999). Прилуцької ікони Божої Матері, йменованої «Скорботна».

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 21:1-14 (зач. 66)
Лк. 1:39-49,56 (зач. 4)

На літургії

АпостолГал. 2:16-20 (зач. 203)
ЄвангелієЛк. 16:19-31 (зач. 83 про багатія та убогого Лазаря)

Мученикам під зачало

АпостолЄвр. 11:33-40 (зач. 330)
ЄвангелієМф. 10:32-33,37-38 (зач. 38)

Богородиці

АпостолФлп. 2:5-11 (зач. 240)
ЄвангелієЛк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54)

Тропарі та кондаки

Неділіглас 4

Тропар, глас 4

Све́тлую воскресе́ния про́поведь/ от А́нгела уве́деша Госпо́дни учени́цы/ и пра́деднее осужде́ние отве́ргша,/ апо́столом хва́лящася глаго́лаху:/ испрове́ржеся сме́рть,/ воскре́се Христо́с Бо́г,// да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 4

Спа́с и Изба́витель мо́й/ из гро́ба, я́ко Бо́г,/ воскреси́ от у́з земноро́дныя,/ и врата́ а́дова сокруши́,// и я́ко Влады́ка воскре́се тридне́вен.

Богородиціглас 4

Тропар, глас 4

К Богоро́дице приле́жно ны́не притеце́м,/ гре́шнии и смире́ннии, и припаде́м,/ в покая́нии зову́ще из глубины́ души́:/ Влады́чице, помози́, на ны милосе́рдовавши,/ потщи́ся, погиба́ем от мно́жества прегреше́ний./ Не отврати́ Твоя́ рабы́ тщи,// Тя бо и еди́ну наде́жду и́мамы.

Кондак, глас 6

Не и́мамы ины́я по́мощи,/ не и́мамы ины́я наде́жды,/ ра́зве Тебе́, Влады́чице./ Ты нам помози́:/ на Тебе́ наде́емся и Тобо́ю хва́лимся,/ Твои́ бо есмы́ раби́,// да не постыди́мся.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 10:32-33,37-38,19:27-30)

Свята Церква кожного дня вшановує пам'ять святих. Але оскільки були угодники Божі, які невідомо подвизалися, не явлені Церкві, то, щоб не залишити і їх без вшанування, свята Церква встановила день, у який прославляє всіх, хто від віків догодив Богові, щоб не залишилося нікого, кого б вона не прославляла. Творити ж це негайно після Зішестя Святого Духа узаконила вона тому, що всі святі стали і стають святими благодаттю Святого Духа.

Благодать Святого Духа приносить покаяння і відпущення гріхів, вона ж вводить у боротьбу з пристрастями і похотями і вінчає цей подвиг чистотою і безпристрасністю. І таким чином з'являється нове створіння, придатне для нового неба і нової землі.

Будьмо ревними ж і ми йти слідом святих Божих. Як це робити — вчить нинішнє Євангеліє: воно вимагає небоязливого сповідування віри в Господа, переважної любові до Нього, підняття хреста самозречення і сердечного від усього відсторонення. Покладімо ж початок за цією вказівкою.

Ще 2 думки

(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.

(Лк. 16:19-31)
Притча про багатія і Лазаря показує, що ті, хто жив не так, як треба, спохватяться, але вже не матимуть можливості виправити своє становище. Очі їхні відкриються, і вони ясно бачитимуть, у чому істина. Згадавши, що на землі багато тих, хто осліп, подібно до них, вони хотіли б, щоб хто-небудь був посланий до них з померлих для запевнення, що жити і розуміти речі треба не інакше, як за вказівкою Одкровення Господнього. Але і в цьому їм відмовлено, тому що Одкровення для тих, хто бажає знати істину, є самодоказовим, а для небажаючих і тих, хто не любить істини, непереконливим буде і саме воскресіння будь-кого з померлих. Почуття цього описаного багатія, напевно, відчувають усі, хто відходить звідси. І отже, за тамтешнім переконанням, яке буде переконанням і всіх нас, єдине для нас керівництво на шляху життя — Одкровення Господнє. Але там уже таке переконання для багатьох буде запізнілим; тут воно краще б стало в пригоді, та не у всіх воно є. Повірмо принаймні свідченням тамтешніх, переносячи себе в їхній стан. Ті, хто перебуває в муках, не стануть брехати; жаліючи нас, вони хочуть, щоб відкрилися наші очі, щоб не прийшли на місце їхніх мук. Про цей предмет не можна так говорити, як говоримо нерідко про поточні справи: «Та нехай, якось пройде». Ні, вже то не пройде як-небудь. Треба бути ґрунтовно впевненим, що не потрапимо в місце, в яке потрапив багатий.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter