Преподобний Зосима Верховський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 24-й день

Преподобний Зосима, в миру Захарія Васильович (Богданович) Верховський, народився 24 березня 1768 року в селі Буловиця Смоленського повіту в сім’ї дворянина. Служив каптенармусом у лейб-гвардії Преображенському полку.

Глибоко вражений життям пустинників рославльських лісів, Захарія пішов у відставку і продав свій маєток. Усе своє подальше життя він пов’язав із пустинножительством і зі старчеством. Преподобний Василіск (Гаврилов) порадив Захарії почати чернечий шлях зі спільножительного монастиря.

1789 року Захарія прийшов до Коневецької обителі, де став пекти просфори і прислуговувати в храмі. Незабаром він був пострижений в чернецтво з ім’ям Зосима. Старець Василіск, який здобув дар сердечної Іісусової молитви, передавав своєму учню Зосимі аскетичний духовний досвід.

У 1802 році Зосима і преподобний Василіск у пошуках місця для пустельножительства оселилися поблизу річки Томь у місцевості Три Кур’ї. Там вони перебували в безмовності протягом двадцяти років.

Спочатку Зосима піддавався бісівським нападкам, боровся з помислом залишити самітництво. Але за декілька років він перестав відчувати страх і дивився на бісів як на “набридливих мух”.

Близько 1820 року Зосима і преподобний Василіск стали окормляти мирян. Стараннями Зосими в селі Сидоровка виникла жіноча обитель, для якої він склав особливий устав за зразком спільножительних правил святителя Василія Великого. Однак через наклепи недоброзичливців старця Зосими його невдовзі було звільнено від духовного окормлення. Преподобний виїхав до Москви й оселився в Чудовому монастирі.

1826 року вірні духівникові сестри прибули до Москви й оселилися в будинку надвірної радниці М. С. Бахметєвої. Вона запропонувала старцю переселити сестер до її власного маєтку за шістдесят верст від Москви. Тут Зосима влаштував жіночу обитель на честь Смоленської ікони Божої Матері “Одигітрія”.

Прагнення безмовності не покидало преподобного. За три версти від пустині в лісі він збудував для себе келію, де проводив більшу частину часу. Там святого відвідали два старці, які постригли його у велику схиму.

У жовтні 1833 року старець Зосима, передчуваючи швидку кончину, заповідав сестрам обителі жити в любові і смиренні. Преподобний Зосима відійшов до Господа 24 жовтня 1833 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання