Читання днясереда

На утрені

Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки

зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,

40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.

41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.

42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!

43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?

44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.

45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.

46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,

47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,

48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;

49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.

56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.

На літургії

Апостол

Гал. 3:15–22 Послання до Галатів

зач. 20715Бра́ття! кажу́ за ро́зсудом людськи́м: на́віть затве́рдженого люди́ною запові́ту ніхто́ не скасо́вує і не додає́ до ньо́го нічо́го.

16Але́ Авраа́мові були́ да́ні обі́тниці і пото́мству його́. Не ска́зано: і наща́дкам, ні́би про багатьо́х, а як про одно́го: і сі́м’ї твоє́му, яке́ є Христо́с.

17Я говорю́ те, що заві́ту про Христа́, рані́ше Бо́гом утве́рдженого, зако́н, да́ний че́рез чоти́риста три́дцять ро́ків, не скасо́вує так, щоб обі́тниця втра́тила си́лу.

18Бо якщо́ за зако́ном спа́дщина, то вже не за обі́тницею; але́ Авраа́мові Бог да́рував її́ за обі́тницею.

19Для чо́го ж зако́н? Він да́ний пізні́ше зара́ди зло́чинів, аж до́ки при́йде наща́док, яко́му нале́жить обі́тниця, і да́ний че́рез А́нгелів, руко́ю посере́дника.

20Але́ посере́дника при одно́му не бува́є, а Бог оди́н.

21Ото́ж хіба́ зако́н запере́чує обі́тниці Бо́жі? Аж нія́к! Бо коли́ б да́ний зако́н міг животвори́ти, тоді́ воі́стину пра́ведність була́ б від зако́ну;

22але́ Писа́ння всіх заключи́ло під гріхо́м, щоб обі́тниця ві́руючим да́на була́ по ві́рі в Іісу́са Христа́.

Вмц. (під зачало) 2 Кор. 6:1–10 Друге послання до Коринфян

зач. 1811Ми ж, як співробі́тники, блага́ємо вас, щоб благода́ть Бо́жу ви прийняли́ не ма́рно.

2Бо ска́зано: у сприя́тливий час Я почу́в тебе́ і в день спасі́ння допомі́г тобі́. Ось тепе́р час сприя́тливий, ось тепе́р день спасі́ння.

3Ми ніко́му ні в чо́му не чи́нимо перешко́ди, щоб не було́ обмо́влене служі́ння,

4але́ у всьо́му пока́зуємо себе́ як служи́телі Бо́жі, у вели́кому терпі́нні, в бі́дах і неста́тках, у тісни́х обста́винах,

5під уда́рами, в темни́цях, у вигнання́х, в труда́х, у бді́ннях, в поста́х,

6у чистоті́, в розсу́дливості, у великоду́шності, в бла́гості, в Ду́сі Свято́му, в нелицемі́рній любо́ві,

7в сло́ві і́стини, у си́лі Бо́жій зі збро́єю пра́вди в пра́вій і в лі́вій руці́,

8в че́сті і безче́сті, при дога́нах і похвала́х: нас назива́ють обма́нщиками, але́ ми ві́рні;

9ми невідо́мі, але́ нас впізнаю́ть; нас вважа́ють поме́рлими, але́ ось ми живі́; нас кара́ють, але́ ми не вмира́ємо;

10нас засму́чують, а ми завжди́ раді́ємо; ми бі́дні, але́ багатьо́х збага́чуємо; ми нічо́го не ма́ємо, але́ всім володі́ємо.

Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян

зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:

6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;

7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;

8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.

9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,

10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,

11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.

Євангеліє

Мк. 6:7–13 Євангеліє від Марка

зач. 237І, покли́кавши дванадцятьо́х, по́чав посила́ти їх по дво́є; і дав їм вла́ду над нечи́стими ду́хами.

8І заповіда́в їм нічо́го не бра́ти в доро́гу, крім одного́ по́соха: ні торби́ни, ні хлі́ба, ні мі́ді в по́ясі,

9а взува́тися в просте́ взуття́ і не носи́ти двох оде́ж.

10І сказа́в їм: коли́ де уві́йдете в дім, залиша́йтеся в ньо́му, до́ки не ви́йдете з то́го мі́сця.

11І коли́ хто не при́йме вас і не послу́хає вас, вихо́дячи зві́дти, обтрусі́ть по́рох з ніг ва́ших, в сві́дчення на них. І́стинно кажу́ вам: відра́дніше бу́де Содо́му і Гомо́ррі в день су́ду, ніж мі́сту тому́.

12Вони́ пішли́ і пропові́дували покая́ння;

13виганя́ли багатьо́х бі́сів і багатьо́х хво́рих ма́зали оли́вою і зціля́ли.

Вмц. (під зачало) Лк. 7:36–50 Євангеліє від Луки

зач. 3336Оди́н з фарисе́їв проси́в Його́, щоб вкуси́в з ним ї́жі, і Він, прийшо́вши в дім фарисе́я, возлі́г.

37І ось, жі́нка з то́го мі́ста, яка́ була́ грі́шницею, дові́давшись, що Він перебува́є в до́мі фарисе́я, принесла́ алава́строву посу́дину з ми́ром

38і, припа́вши до ніг Його́ зза́ду, пла́чучи, почала́ облива́ти но́ги Його́ слізьми́ і обтира́ти воло́ссям голови́ своє́ї, цілува́ла но́ги Його́ і масти́ла ми́ром.

39Фарисе́й же, що запроси́в Його́, поба́чивши це, сказа́в сам у собі́: якби́ Він був проро́к, то знав би, хто і яка́ жі́нка доторка́ється до Ньо́го, бо вона́ грі́шниця.

40Зверну́вшись до ньо́го, Іісу́с сказа́в: Си́моне! Я ма́ю щось сказа́ти тобі́. Він же гово́рить: кажи́, Вчи́телю.

41Іісу́с сказа́в: у одного́ лихваря́ було́ два боржники́: оди́н ви́нен був п’ятсо́т дина́ріїв, а дру́гий п’ятдеся́т,

42та коли́ вони́ не ма́ли чим відда́ти, він прости́в обо́м. Скажи́ ж, котри́й з них бі́льше полю́бить його́?

43Си́мон відповіда́в: ду́маю, що той, котро́му бі́льше прости́в. Він сказа́в: пра́вильно ти розсуди́в.

44І, поверну́вшись до жі́нки, сказа́в Си́монові: чи ба́чиш цю жі́нку? Я прийшо́в у дім твій, і ти не дав Мені́ води́ на но́ги, а вона́ слізьми́ облила́ но́ги Мої́ і воло́ссям голови́ своє́ї обте́рла;

45ти цілува́ння не дав Мені́, а вона́, відко́ли Я прийшо́в, не перестає́ цілува́ти но́ги Мої́;

46Ти оли́вою не помасти́в голови́ Моє́ї, вона́ ж ми́ром намасти́ла но́ги Мої́.

47А тому́ кажу́ тобі́: проща́ється бага́то гріхі́в її́ за те, що вона́ полюби́ла бага́то, а кому́ ма́ло проща́ється, той ма́ло лю́бить.

48Їй же сказа́в: проща́ються тобі́ гріхи́.

49Ті, що возлежа́ли з Ним, почали́ говори́ти про се́бе: хто Він, що й гріхи́ проща́є?

50Він же сказа́в жі́нці: ві́ра твоя́ спасла́ тебе́, йди з ми́ром.

Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки

зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;

39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.

40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.

41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,

42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.

11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!

28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.

* Читання Богородиці читаються, якщо Їй звершується служба