Читання дняп’ятниця
На утрені
Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.
На літургії
Апостол
2 Кор. 7:10–16 Друге послання до Коринфян
зач. 18410Бо печа́ль зара́ди Бо́га поро́джує незмі́нне покая́ння до спасі́ння, а печа́ль мирська́ виклика́є смерть.
11Бо те са́ме, що ви засмути́лись зара́ди Бо́га, гляді́ть, яку́ ви́кликало у вас щи́рість, які́ перепро́шування, яке́ обу́рення на винува́того, яки́й страх, яке́ бажа́ння, яку́ ре́вність, яке́ покара́ння! У всьо́му ви показа́ли себе́ чи́стими у цій спра́ві.
12О́тже, якщо́ я писа́в до вас, то не ра́ди кри́вдника і не зара́ди скри́вдженого, але́ щоб вам відкри́лося піклува́ння на́ше про вас пе́ред Бо́гом.
13Тому́ ми вті́шились уті́хою ва́шою, і ще бі́льше зраді́ли ра́дістю Ти́та, що ви всі заспоко́їли дух його́.
14Ото́ж я не лиши́вся в со́ромі, якщо́ чим-не́будь про вас похвали́вся пе́ред ним, але́ як вам ми говори́ли всю і́стину, так і пе́ред Ти́том похвала́ на́ша ви́явилася правди́вою.
15І се́рце його́ ду́же прихи́льне до вас, при спо́мині про послу́шність усі́х вас, як ви прийняли́ його́ зі стра́хом і тре́петом.
16Ото́ж раді́ю, що в усьо́му мо́жу покла́стись на вас.
і за суботу (під зачало) 1 Кор. 1:26–29 Перше послання до Коринфян
26Погля́ньте, бра́ття, хто ви, покли́кані: небага́то се́ред вас му́дрих за пло́ттю, небага́то си́льних, небага́то благоро́дних;
27але́ Бог ви́брав нему́дре сві́ту, щоб посоро́мити му́дрих, і не́мічне сві́ту ви́брав Бог, щоб посоро́мити си́льне;
28і незна́тне сві́ту і прини́жене, і нічо́го не значу́ще ви́брав Бог, щоб скасува́ти значу́ще, –
29для то́го, щоб нія́ка плоть не хвали́лася пе́ред Бо́гом.
Прпп. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів
зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,
23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.
24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.
25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики
26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.
6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.
зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.
Євангеліє
Мк. 2:18–22 Євангеліє від Марка
зач. 918Учні Іоа́ннові та фарисе́йські по́стили. Прихо́дять до Ньо́го і ка́жуть: чому́ у́чні Іоа́ннові та фарисе́йські по́стять, а Твої́ у́чні не по́стять?
19І сказа́в їм Іісу́с: чи мо́жуть по́стити сини́ черто́гу шлю́бного, коли́ з ни́ми нарече́ний? До́ки з ни́ми нарече́ний, не мо́жуть по́стити.
20При́йдуть же дні, коли́ відбере́ться від них нарече́ний, і тоді́ по́ститимуть у ті дні.
21Ніхто́ до старо́ї оде́жі не пришива́є ла́тки з ново́ї ткани́ни: іна́кше нове́ приши́те віддере́ від старо́го, і ді́рка бу́де ще гі́рша.
22І ніхто́ не влива́є вина́ молодо́го в мі́хи старі́: іна́кше молоде́ вино́ прорве́ мі́хи, і вино́ ви́тече, і мі́хи пропаду́ть; але́ вино́ молоде́ тре́ба влива́ти в мі́хи нові́.
і за суботу (під зачало) Мф. 20:29–34 Євангеліє від Матфея
зач. 8229І коли́ вихо́дили вони́ з Ієрихо́на, за Ним ішло́ ба́гато наро́ду.
30І ось, дво́є сліпи́х, що сиді́ли при доро́зі, почу́вши, що Іісу́с йде ми́мо, почали́ крича́ти: поми́луй нас, Го́споди, Си́ну Дави́дів!
31Наро́д же приму́шував їх мовча́ти; але́ вони́ ще голосні́ше почали́ крича́ти: поми́луй нас, Го́споди, Си́ну Дави́дів!
32Іісу́с, зупини́вшись, підкли́кав їх і сказа́в: чого́ ви хо́чете від Ме́не?
33Вони́ гово́рять Йому́: Го́споди! щоб відкри́лись о́чі на́ші.
34Іісу́с же, змилосе́рдившись, доторкну́вся до ї́хніх оче́й; і в ту ж мить прозрі́ли о́чі ї́хні, і вони́ пішли́ за Ним.
Прпп. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.