Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Друге послання до Коринфян
Глава 7
зач. 183 1 Отже, улю́блені, ма́ючи такі́ обі́тниці, очи́стимо себе́ від уся́кої скве́рни пло́ті і ду́ху, зді́йснюючи святи́ню в стра́сі Бо́жому.
2 Вмісті́ть нас. Ми ніко́го не скри́вдили, ніко́му не пошко́дили, ні від ко́го не шука́ли кори́сті.
3 Не на о́суд кажу́; бо я пе́ред цим сказа́в, що ви в серця́х на́ших, так щоб ра́зом і вме́рти і жи́ти.
4 Я бага́то наді́юсь на вас, бага́то хвалю́ся ва́ми; я по́вен уті́хи, ма́ю ра́дість вели́ку, при всій скорбо́ті на́шій.
5 Бо, коли́ прийшли́ ми до Македо́нії, ті́ло на́ше не ма́ло нія́кого спо́кою, бо ми пригні́чені були́ звідусі́ль: назо́вні – на́пади, всере́дині – страхи́.
6 Але́ Бог, Котри́й втіша́є смире́нних, уті́шив нас прибуття́м Ти́та,
7 і не ті́льки прибуття́м його́, але́ й уті́хою, яко́ю він утіша́вся за вас, розповіда́ючи нам про ва́шу стара́нність, про ваш плач, про ва́шу щи́рість до ме́не, то ж я ще бі́льше зраді́в.
8 О́тже, якщо́ я засмути́в вас посла́нням, не жалі́ю, хоч і пожалі́в був, бо ба́чу, що посла́ння те засмути́ло вас, але́ на де́який час.
9 Тепе́р я раді́ю не тому́, що ви засумува́ли, але́ що ви засумува́ли до покая́ння; бо сумува́ли зара́ди Бо́га, так що ніскі́льки не зазна́ли від нас шко́ди.
зач. 184 10 Бо печа́ль зара́ди Бо́га поро́джує незмі́нне покая́ння до спасі́ння, а печа́ль мирська́ виклика́є смерть.
11 Бо те са́ме, що ви засмути́лись зара́ди Бо́га, гляді́ть, яку́ ви́кликало у вас щи́рість, які́ перепро́шування, яке́ обу́рення на винува́того, яки́й страх, яке́ бажа́ння, яку́ ре́вність, яке́ покара́ння! У всьо́му ви показа́ли себе́ чи́стими у цій спра́ві.
12 О́тже, якщо́ я писа́в до вас, то не ра́ди кри́вдника і не зара́ди скри́вдженого, але́ щоб вам відкри́лося піклува́ння на́ше про вас пе́ред Бо́гом.
13 Тому́ ми вті́шились уті́хою ва́шою, і ще бі́льше зраді́ли ра́дістю Ти́та, що ви всі заспоко́їли дух його́.
14 Ото́ж я не лиши́вся в со́ромі, якщо́ чим-не́будь про вас похвали́вся пе́ред ним, але́ як вам ми говори́ли всю і́стину, так і пе́ред Ти́том похвала́ на́ша ви́явилася правди́вою.
15 І се́рце його́ ду́же прихи́льне до вас, при спо́мині про послу́шність усі́х вас, як ви прийняли́ його́ зі стра́хом і тре́петом.
16 Ото́ж раді́ю, що в усьо́му мо́жу покла́стись на вас.