Читання днясереда

На літургії

Апостол

1 Кор. 7:12–24 Перше послання до Коринфян

зач. 13712І́ншим же кажу́ я, а не Госпо́дь: Коли́ яки́й брат ма́є жі́нку неві́руючу, і вона́ згі́дна жи́ти з ним, то він не пови́нен залиша́ти її́;

13і жі́нка, яка́ ма́є чолові́ка неві́руючого, і він згі́дний жи́ти з не́ю, не пови́нна залиша́ти його́.

14Бо неві́руючий чолові́к освя́чується жі́нкою ві́руючою, і неві́руюча жі́нка освя́чується ві́руючим чолові́ком. Іна́кше ді́ти ва́ші були́ б нечи́стими, а тепе́р святі́.

15Якщо́ ж неві́руючий хо́че розлучи́тися, хай розлуча́ється; брат чи сестра́ в таки́х ви́падках не зв’я́зані; до ми́ру покли́кав нас Госпо́дь.

16Зві́дки ти зна́єш, жі́нко, чи не спасе́ш чолові́ка? Або́ ти, чолові́че, зві́дки зна́єш, чи не спасе́ш жі́нки?

17Ті́льки ко́жен роби́ так, як ви́значив йому́ Бог; і ко́жен, як покли́кав Госпо́дь. Так я нака́зую по всіх Церква́х.

18Чи покли́каний хто обрі́заним, не хова́йся; чи покли́каний хто необрі́заним, не обрі́зуйся.

19Обрі́зання ніщо́ і необрі́зання ніщо́, а все у викона́нні за́повідей Бо́жих.

20Ко́жний залиша́йся в то́му званні́, в яко́му був покли́каний.

21Чи рабо́м ти був покли́каний, не турбу́йся, але́ якщо́ і мо́жеш ста́ти ві́льним, то скориста́йся кра́щим.

22Бо раб, покли́каний в Го́споді, є ві́льний у Го́споді; так са́мо і покли́каний ві́льним є рабо́м Христо́вим.

23Ви ку́плені дорого́ю ціно́ю: не става́йте ж раба́ми люде́й.

зач. 13824У яко́му ста́ні хто був покли́каний, бра́ття, в то́му ко́жен і залиша́йся пе́ред Бо́гом.

і за четвер (під зачало) 1 Кор. 7:24–35 Перше послання до Коринфян

зач. 13824У яко́му ста́ні хто був покли́каний, бра́ття, в то́му ко́жен і залиша́йся пе́ред Бо́гом.

25Що́до діво́цтва я не ма́ю повелі́ння Госпо́днього, а даю́ пора́ду як той, хто оде́ржав від Го́спода ми́лість бу́ти ві́рним Йому́;

26о́тже, по тепе́рішній потре́бі вважа́ю за кра́ще, що до́бре люди́ні залиша́тися так.

27Чи з’є́днаний ти з жі́нкою? не шука́й розлу́чення. Чи залиши́вся без жі́нки? не шука́й жі́нки.

28А втім, якщо́ і оже́нишся, не согріши́ш; і якщо́ ді́вчина ви́йде за́між, не согріши́ть. Але́ такі́ ма́тимуть скорбо́ти по пло́ті; а мені́ вас жаль.

29Я кажу́ вам, бра́ття: час уже́ коро́ткий; о́тже, ті, що ма́ють жіно́к, хай бу́дуть так, як ті, що не ма́ють;

30і хто пла́че, як ті, що не пла́чуть; і хто раді́є, як ті, хто не раді́є; і хто купу́є, як ті, хто не купу́є;

31і хто користу́ється сві́том цим, як ті, що не користу́ються; бо мина́є о́браз сві́ту цього́.

32А я хо́чу, щоб ви були́ без турбо́т. Нежона́тий турбу́ється про Госпо́днє, як угоди́ти Го́споду;

33а жона́тий турбу́ється про мирське́, як догоди́ти жі́нці. Різни́ця є між заму́жньою і діви́цею:

34незаму́жня турбу́ється про Госпо́днє, як угоди́ти Го́споду, щоб бу́ти свято́ю і ті́лом і ду́хом; а заму́жня піклу́ється про мирське́, як догоди́ти чолові́кові.

зач. 13935Кажу́ це вам на ва́шу ж ко́ристь, не з тим, щоб наки́нути на вас пу́та, а щоб ви благопристо́йно і безуста́нно служи́ли Го́споду без розва́г.

Рівноап. 1 Кор. 9:2–12 Перше послання до Коринфян

зач. 1412Якщо́ для і́нших я не Апо́стол, то для вас Апо́стол; бо печа́ть мого́ апо́стольства – ви у Го́споді.

3Ось мій за́хист про́ти тих, що осу́джують мене́.

4Хіба́ ми не ма́ємо вла́ди ї́сти і пи́ти?

5Хіба́ не ма́ємо вла́ди ма́ти супу́тницею сестру́ – жі́нку, як і і́нші Апо́столи, і брати́ Госпо́дні, і Ки́фа?

6Або́ оди́н я та Варна́ва не ма́ємо вла́ди не труди́тися?

7Яки́й во́їн слу́жить коли́-не́будь на своє́му утри́манні? Хто, насади́вши виногра́д, не їсть плоді́в його́? Хто, пасучи́ ста́до, не їсть молока́ від ста́да?

8Чи ті́льки за людськи́м міркува́нням я це кажу́? Чи не те ж гово́рить і зако́н?

9Бо в Мойсе́євому зако́ні напи́сано: не закрива́й ро́та у вола́, що моло́тить. Чи про волі́в турбу́ється Бог?

10Чи, звича́йно, ра́ди нас гово́риться? Так, для нас це напи́сано; бо хто оре́, пови́нен ора́ти з наді́єю, і хто моло́тить, пови́нен молоти́ти з наді́єю оде́ржати те, чого́ чека́є.

11Якщо́ ми посі́яли у вас духо́вне, то, чи вели́ке те, коли́ пожне́мо у вас тіле́сне?

12Якщо́ і́нші ма́ють у вас вла́ду, чи не бі́льше ми? Одна́к ми не користува́лися ціє́ю вла́дою, а все те́рпимо, щоб не поста́вити яко́їсь перешко́ди благові́стю Христо́вому.

Євангеліє

Мф. 14:35–15:11 Євангеліє від Матфея

зач. 6014:35Жи́телі того́ мі́ста, впізна́вши Його́, да́ли зна́ти по всій тій око́лиці і принесли́ до Ньо́го всіх неду́жих,

36і проси́ли Його́, щоб ті́льки доторкну́тися до кра́ю оде́жі Його́; і ті, що доторка́лися, зціля́лись.

15:1Тоді́ прихо́дять до Іісу́са ієрусали́мські кни́жники та фарисе́ї і гово́рять:

2чому́ у́чні Твої́ пору́шують передання́ ста́рців? бо не ми́ють рук свої́х, коли́ їдя́ть хліб.

3Він же сказа́в їм у ві́дповідь: чому́ і ви пору́шуєте за́повідь Бо́жу ра́ди передання́ ва́шого?

4Бо Бог заповіда́в: шану́й ба́тька й ма́тір; і: хто лихосло́вить ба́тька або ма́тір, хай сме́ртю помре́.

5А ви гово́рите: якщо́ хто ска́же ба́тькові або ма́тері: дар Бо́гові те, чим би ти від ме́не скориста́вся,

6той мо́же і не шанува́ти ба́тька свого́ або́ ма́тір свою́; таки́м чи́ном ви усу́нули за́повідь Бо́жу передання́м ва́шим.

7Лицемі́ри! до́бре пророкува́в про вас Іса́ія, ка́жучи:

8наближа́ються до Ме́не лю́ди ці уста́ми свої́ми, і шану́ють Мене́ язико́м, а се́рце ї́хнє дале́ко від Ме́не;

9але́ ма́рно шану́ють Мене́, навча́ючи вче́нням і за́повідям людськи́м.

10І, покли́кавши люде́й, сказа́в їм: слу́хайте і розумі́йте!

11не те, що вхо́дить в уста́, скверни́ть люди́ну, а те, що вихо́дить з уст, скверни́ть люди́ну.

і за четвер (під зачало) Мф. 15:12–21 Євангеліє від Матфея

зач. 6112Тоді́ у́чні Його́, підійшо́вши, сказа́ли Йому́: чи зна́єш, що фарисе́ї, почу́вши це сло́во, спокуси́лися?

13Він же сказа́в у ві́дповідь: уся́ка росли́на, яку́ не Оте́ць Мій Небе́сний насади́в, ви́коріниться;

14зали́ште їх: вони́ – сліпі́ вожді́ сліпи́х, а коли́ сліпи́й веде́ сліпо́го, то оби́два впаду́ть в я́му.

15Петро́ ж, відповіда́ючи, сказа́в Йому́: поясни́ нам при́тчу цю.

16Іісу́с сказа́в: невже́ і ви ще не розумі́єте?

17чи ще не зрозумі́ли, що все, що вхо́дить в уста́, прохо́дить у че́рево і вихо́дить геть?

18а те, що з уст вихо́дить, від се́рця вихо́дить, – це і скверни́ть люди́ну,

19бо від се́рця вихо́дять злі по́мисли, вби́вства, перелю́бства, любодія́ння, краді́жки, лжесві́дчення, хула́ –

20це скверни́ть люди́ну, а ї́сти неми́тими рука́ми – не скверни́ть люди́ну.

зач. 6221І, ви́йшовши зві́дти, Іісу́с пішо́в у краї́ Ти́рські і Сидо́нські.

Рівноап. Ін. 20:11–18 Євангеліє від Іоанна

зач. 6411А Марі́я стоя́ла бі́ля гро́бу і пла́кала, і коли́ пла́кала, нахили́лася до гро́бу,

12і ба́чить двох А́нгелів у бі́лому о́дязі, що сиді́ли оди́н бі́ля голови́ і дру́гий бі́ля ніг, де лежа́ло ті́ло Іісу́сове.

13І вони́ ка́жуть їй: жо́но! що ти пла́чеш? Гово́рить їм: взяли́ Го́спода мого́, і не зна́ю, де покла́ли Його́.

14Сказа́вши це, оберну́лася наза́д і поба́чила Іісу́са, Котри́й стоя́в, але́ не впізна́ла, що це Іісу́с.

15Гово́рить їй Іісу́с: жо́но! що ти пла́чеш? кого́ шука́єш? Вона́, ду́маючи, що це садівни́к, ка́же Йому́: госпо́дарю! якщо́ ти ви́ніс Його́, скажи́ мені́, де ти покла́в Його́, і я візьму́ Його́.

16Іісу́с гово́рить їй: Марі́є! Вона́, оберну́вшись, ка́же Йому́: Раввуні́! – що означа́є: Учи́телю!

17Іісу́с гово́рить їй: не доторка́йся до Ме́не, бо Я ще не зійшо́в до Отця́ Мого́; а йди до браті́в Мої́х і скажи́ їм: іду́ до Отця́ Мого́ і Отця́ ва́шого, і до Бо́га Мого́ і Бо́га ва́шого.

18Марі́я Магдали́на прийшла́ і сповісти́ла у́чням, що ба́чила Го́спода і що Він це сказа́в їй.