Читання днявівторок
На літургії
Апостол
1 Кор. 5:9–6:11 Перше послання до Коринфян
зач. 1345:9Я писа́в вам у посла́нні – не зна́тися з блудника́ми;
10проте́, не взагалі́ з блудника́ми сві́ту цього́, або́ лихваря́ми, або́ крадія́ми, або́ ідолослужи́телями, бо іна́кше тре́ба було́ б вам ви́йти із сві́ту цього́.
11Ни́ні ж писа́в вам, щоб ви не єдна́лися з тим, хто, назива́ючись бра́том, залиша́ється блуднико́м або́ лихваре́м, або́ ідолослужи́телем, або́ лихосло́вцем, або́ п’яни́цею, чи крадіє́м; з таки́м на́віть і не ї́сти ра́зом.
12Бо що мені́ суди́ти і зо́внішніх? Хіба́ не вну́трішніх ви су́дите?
13А зо́внішніх су́дить Бог. О́тже, ви́лучіть розпу́тного від вас сами́х.
6:1Як смі́є хто з вас, ма́ючи спра́ву з і́ншим, суди́тися у нечести́вих, а не у святи́х?
2Хіба́ не зна́єте, що святі́ суди́тимуть світ? Якщо́ ж світ бу́де суди́мий ва́ми, то невже́ недосто́йні ви суди́ти малова́жні спра́ви?
3Хіба́ не зна́єте, що ми бу́демо суди́ти а́нгелів, чи не тим бі́льше спра́ви жите́йські?
4А ви, коли́ су́дитесь у жите́йських спра́вах, поставля́єте свої́ми су́ддями таки́х, які́ в Це́ркві нічо́го не зна́чать.
5На со́ром вам кажу́: невже́ нема́ се́ред вас ні одно́го розу́много, яки́й міг би розсуди́ти спра́ви між брата́ми свої́ми?
6Але́ брат з бра́том су́диться, та ще й пе́ред неві́рними.
7І те вже зо́всім прини́зливо для вас, що ви су́дитесь між собо́ю. Чи не кра́ще б вам залиша́тися скри́вдженими? чи не кра́ще б вам терпі́ти неста́тки?
8Але́ ви самі́ кри́вдите і відніма́єте, та ще й у браті́в.
9Чи не зна́єте, що непра́ведні Ца́рства Бо́жого не успадку́ють? Не обма́нюйтесь: ні блудники́, ні ідолослужи́телі, ні перелю́бники, ні малакі́ї, ні мужоло́жники,
10ні зло́дії, ні лихварі́, ні п’яни́ці, ні лихосло́вці, ні крадії́ – Ца́рства Бо́жого не успадку́ють.
11І таки́ми були́ де́які з вас; але́ обми́лися, але́ освяти́лися, але ви́правдалися і́менем Го́спода на́шого Іісу́са Христа́ і Ду́хом Бо́га на́шого.
1 Кор. 6:20–7:12 Перше послання до Коринфян
зач. 1366:20Бо ви ку́плені дорого́ю ціно́ю. Тому́ прославля́йте Бо́га і в тіла́х ва́ших і в ду́шах ва́ших, які́ є Бо́жі.
7:1А про що ви писа́ли мені́, то до́бре чолові́кові не торка́тися жі́нки.
2Але́, щоб уни́кнути блудодія́ння, ко́жний хай ма́є свою́ жі́нку, і ко́жна жі́нка хай ма́є свого́ чолові́ка.
3Хай чолові́к віддає́ свої́й жі́нці нале́жну любо́в; так са́мо і жі́нка своє́му чолові́кові.
4Жі́нка не володі́є свої́м ті́лом, а чолові́к; та́кож і чолові́к не володі́є свої́м ті́лом, а жі́нка.
5Не ухиля́йтеся оди́н від о́дного, хіба́ за зго́дою, до часу́, щоб перебува́ти в пості́ та моли́тві, і зно́ву бу́дьте ра́зом, щоб не спокуша́в вас сатана́ нестри́манням ва́шим.
6А втім це кажу́ вам як пора́ду, а не як повелі́ння.
7Бо бажа́ю, щоб усі́ лю́ди були́, як і я; але́ ко́жен ма́є від Бо́га своє́ дарува́ння, оди́н так, і́нший – іна́кше.
8Безшлю́бним та вдо́вам кажу́: до́бре їм залиша́тися, як я.
9Але́ якщо́ не мо́жуть стри́муватися, хай одру́жуються: бо кра́ще одружи́тися, ніж розпа́люватися.
10А одру́женим заповіда́ю не я, а Госпо́дь: жі́нці з чолові́ком не розлуча́тися, –
11якщо́ ж розлу́читься, то хай бу́де безшлю́бна, або́ поми́риться з чолові́ком свої́м, – і чолові́кові не залиша́ти своє́ї жі́нки.
зач. 13712І́ншим же кажу́ я, а не Госпо́дь: Коли́ яки́й брат ма́є жі́нку неві́руючу, і вона́ згі́дна жи́ти з ним, то він не пови́нен залиша́ти її́;
Євангеліє
Мф. 13:54–58 Євангеліє від Матфея
54І, прийшо́вши у Свою́ вітчи́зну, вчив їх у синаго́зі ї́хній, так що всі дивува́лися й говори́ли: зві́дки в Ньо́го така́ прему́дрість і си́ли?
55чи Він не теслярі́в син? чи не Його́ Ма́ти зве́ться Марі́єю і брати́ Його́ Я́ків та Іосі́й, і Си́мон, і Іу́да?
56і се́стри Його́, чи не всі між на́ми? зві́дки ж у Ньо́го все це?
57І спокуша́лись про Ньо́го. Іісу́с же сказа́в їм: не бува́є проро́к без че́сті, хіба́ ті́льки у вітчи́зні свої́й і в до́мі свої́м.
58І не сотвори́в там багатьо́х чуде́с че́рез неві́р’я ї́хнє.
Мф. 14:1–13 Євангеліє від Матфея
зач. 571У той час дійшла́ чу́тка до І́рода четвертовла́дника про Іісу́са
2і сказа́в прислу́жникам свої́м: це Іоа́нн Хрести́тель; він воскре́с з ме́ртвих, і тому́ чудеса́ ді́ються ним.
3Бо І́род взяв Іоа́нна, зв’яза́в його́ і посади́в у темни́цю че́рез Іродіа́ду, жі́нку Фили́па, бра́та свого́,
4тому́ що Іоа́нн говори́в йому́: не мо́жна тобі́ ма́ти її́.
5І хоті́в уби́ти його́, та побоя́вся наро́ду, бо вважа́ли його́ проро́ком.
6Під час святкува́ння дня наро́дження І́рода дочка́ Іродіа́ди танцюва́ла пе́ред зібрання́м і догоди́ла І́родові,
7тому́ він покля́вся да́ти їй, що б вона́ не попроси́ла.
8Вона́ ж, з намо́ви ма́тері своє́ї, сказа́ла: дай мені́ тут на блю́ді го́лову Іоа́нна Хрести́теля.
9І засмути́вся цар, але́, ра́ди кля́тви і тих, що возлежа́ли з ним, звелі́в да́ти їй.
10І посла́в відсікти́ го́лову Іоа́нну в темни́ці.
11І принесли́ го́лову його́ на блю́ді і дали́ діви́ці, а та відне́сла ма́тері свої́й.
12У́чні ж його́, прийшо́вши, взяли́ ті́ло і похова́ли його́; пішли́ і сповісти́ли Іісу́са.
13І, почу́вши, Іісу́с віддали́вся зві́дти на човні́ у пусти́нне мі́сце оди́н; а наро́д, почу́вши про те, пішо́в за Ним з міст пі́шки.