Читання днявівторок
На літургії
Апостол
Рим. 9:18–33 Послання до Римлян
зач. 10218Отже, кого́ хо́че, ми́лує; а кого́ хо́че, озлобля́є.
19Ти ска́жеш мені́: за що ще звинува́чує? бо хто мо́же проти́витися во́лі Його́?
20А ти хто, чолові́че, що спереча́єшся з Бо́гом? Чи ска́же ви́твір своє́му творце́ві: наві́що ти мене́ так зроби́в?
21Хіба́ не ма́є вла́ди гонча́р над гли́ною, щоб з тіє́ї са́мої су́міші зроби́ти оди́н сосу́д для поче́сного, а дру́гий для непоче́сного вжи́тку?
22Що ж, якщо́ Бог, бажа́ючи показа́ти гнів і яви́ти могу́тність Свою́, з вели́ким довготерпі́нням щади́в сосу́ди гні́ву, гото́ві до поги́белі,
23щоб ра́зом яви́ти бага́тство сла́ви Своє́ї над сосу́дами милосе́рдя, які́ Він приготува́в для сла́ви,
24над на́ми, яки́х Він покли́кав не ті́льки з іуде́їв, але́ і з язи́чників?
25Як і в Осі́ї гово́рить: не Мій наро́д назву́ Мої́м наро́дом, і не улю́блену – улю́бленою.
26І на то́му мі́сці, де ска́зано їм: ви не Мій наро́д, там вони́ на́звані бу́дуть сина́ми Бо́га живо́го.
27Іса́ія ж провіща́є про Ізра́їль: хоча́ б сині́в Ізра́їлевих було́ число́м, як піску́ морсько́го, ті́льки оста́ток спасе́ться;
28бо ді́ло заве́ршує і ско́ро ви́рішить по пра́вді, ді́ло виріша́льне зве́ршить Госпо́дь на землі́.
29І, як провісти́в Іса́ія: коли́ б Госпо́дь Савао́ф не залиши́в нам сі́м’я, то ми ста́ли б, як Содо́м, і були́ б поді́бні до Гомо́рри.
30Що ж ска́жемо? Язи́чники, які́ не шука́ли пра́ведності, оде́ржали пра́ведність, пра́ведність від ві́ри.
31А Ізра́їль, яки́й шука́в зако́ну пра́ведності, до зако́ну пра́ведності не досягну́в.
32Чому́? тому́ що шука́ли не у ві́рі, а в діла́х зако́ну, бо спіткну́лися об ка́мінь спотика́ння,
33як напи́сано: ось, кладу́ в Сіо́ні ка́мінь спотика́ння і ка́мінь споку́си; але́ ко́жний, ві́руючий в Ньо́го, не посоро́миться.
Рим. 10:11–11:2 Послання до Римлян
зач. 10410:11Бо Писа́ння гово́рить: уся́кий, хто ві́рує в Ньо́го, не посоро́миться.
12Тут нема́ різни́ці між іуде́єм та е́лліном, бо оди́н Госпо́дь у всіх, бага́тий для всіх, хто призива́є Його́.
13Бо вся́кий, хто покли́че ім’я́ Госпо́днє, спасе́ться.
14Але́ як покли́кати Того́, в Ко́го не уві́рували? як ві́рувати в То́го, про Ко́го не чу́ли? як чу́ти без пропові́дника?
15І як пропові́дувати, коли́ не бу́дуть по́слані? як напи́сано: як прекра́сні но́ги тих, хто благовісти́ть мир, хто благовісти́ть благе́!.
16Але́ не всі послу́хались благовіствува́ння. Бо Іса́ія гово́рить: Го́споди! хто пові́рив тому́, що почу́в від нас?.
17Ото́ж ві́ра від слу́хання, а слу́хання від сло́ва Бо́жого.
18Але́ пита́ю: хіба́ вони́ не чу́ли? Навпаки́, по всій землі́ пройшо́в го́лос ї́хній, і до кра́ю все́світу слова́ ї́хні.
19Ще пита́ю: хіба́ Ізра́їль не знав? Але́ пе́рший Мойсе́й гово́рить: Я ви́кличу у вас ре́вність не наро́дом, розгні́ваю вас наро́дом нерозу́мним.
20А Іса́ія сміли́во ка́же: Мене́ знайшли́ ті, які́ не шука́ли Мене́; Я відкри́вся тим, які́ не розпи́тували про Ме́не.
21Про Ізра́їль же ка́же: ці́лий день Я простяга́в ру́ки Мої́ до наро́ду непокі́рливого і впе́ртого.
11:1Отже, пита́ю: невже́ Бог відки́нув наро́д Свій? Зо́всім ні. Бо і я ізраїльтя́нин, з сі́м’я Авраа́мового, з колі́на Веніамі́нового.
зач. 1052Не відки́нув Бог наро́ду Свого́, яки́й Він напере́д знав. Хіба́ не зна́єте, що гово́рить Писа́ння про Іллю́? Як він ска́ржиться Бо́гові на Ізра́їль, ка́жучи:
Апп. 1 Кор. 4:9–16 Перше послання до Коринфян
зач. 1319Бо я ду́маю, що нам, посла́нникам оста́ннім, Бог суди́в бу́ти ні́би засу́дженими на смерть, бо ми ста́ли позо́рищем сві́тові, А́нгелам і лю́дям.
10Ми безу́мні Христа́ ра́ди, а ви му́дрі у Христі́; ми не́мічні, а ви міцні́; ви у сла́ві, а ми в безче́сті.
11На́віть дони́ні те́рпимо го́лод і спра́гу, і наготу́ і побо́ї, і поневіря́ємось,
12і тру́димось, працю́ючи свої́ми рука́ми. Лихосло́влять нас, ми благословля́ємо; го́нять нас, ми те́рпимо;
13ганьбля́ть нас, ми мо́лимось; ми як сміття́ для сві́ту, як по́рох, що усі́ то́пчуть дони́ні.
14Це пишу́ не для то́го, щоб вас посоро́мити, а наставля́ю на ро́зум вас, як діте́й мої́х улю́блених,
15бо хоч у вас ти́сячі наста́вників у Христі́, та не бага́то отці́в; я роди́в вас у Христі́ Іісу́сі благові́стям.
16Тому́ блага́ю вас: поді́бні мені́ бу́дьте, як я Христу́.
Євангеліє
Мф. 11:2–15 Євангеліє від Матфея
зач. 402Іоа́нн же, почу́вши в темни́ці про діла́ Христо́ві, посла́в двох з у́чнів свої́х
3сказа́ти Йому́: чи Ти Той, Котри́й ма́є прийти́, чи нам і́ншого чека́ти?
4І ска́зав їм Іісу́с у ві́дповідь: піді́ть та розкажі́ть Іоа́ннові, що чу́єте і ба́чите:
5сліпі́ прозріва́ють і криві́ хо́дять, прокаже́ні очища́ються і глухі́ чу́ють, ме́ртві воскреса́ють і убо́гі благовіству́ють;
6і блаже́нний той, хто не споку́ситься про Ме́не.
7Коли́ ж вони́ пішли́, Іісу́с поча́в говори́ти наро́дові про Іоа́нна: на що диви́тися ходи́ли ви в пусти́ню? чи на трости́ну, що ві́тер коли́ше?
8На що ж диви́тись ходи́ли ви? чи на люди́ну, вдя́гнену в м’яки́й о́дяг? Ті, що но́сять м’яки́й о́дяг, в пала́цах ца́рських перебува́ють.
9На що ж диви́тись ходи́ли ви? на проро́ка? Так, кажу́ вам, і бі́льше проро́ка.
10Бо він той, про яко́го напи́сано: ось, Я поси́лаю А́нгела Мого́ пе́ред лице́м Твої́м, яки́й приготу́є путь Твій пе́ред Тобо́ю.
11І́стинно кажу́ вам: з наро́джених жінка́ми не було́ бі́льшого за Іоа́нна Хрести́теля; але́ ме́нший в Ца́рстві Небе́сному бі́льший за ньо́го.
12Від днів же Іоа́нна Хрести́теля дони́ні Ца́рство Небе́сне си́лою здобува́ється, і хто доклада́є зуси́лля, здобува́є його́,
13бо всі проро́ки і зако́н провіща́ли до Іоа́нна.
14І коли́ хо́чете зна́ти, він є Ілля́, що ма́є прийти́.
15Хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!
Мф. 11:16–20 Євангеліє від Матфея
зач. 4116Але́ кому́ уподі́бню рід цей? Він поді́бний до діте́й, що сидя́ть на ву́лиці і, зверта́ючись до свої́х товариші́в,
17ка́жуть: ми гра́ли вам на сопі́лках, і ви не танцюва́ли; ми співа́ли вам жа́лібних пісе́нь, і ви не рида́ли.
18Бо прийшо́в Іоа́нн, яки́й не їсть, не п’є; і ка́жуть: в ньо́му біс.
19Прийшо́в Син Людськи́й, Яки́й їсть і п’є, і ка́жуть: ось чолові́к, котри́й лю́бить ї́сти й пи́ти вино́, друг ми́тарів і грі́шників. І опра́вдана прему́дрість ча́дами її́.
зач. 4220Тоді́ Іісу́с поча́в докоря́ти міста́м, у яки́х найбі́льше я́влено було́ чуде́с Його́, за те, що вони́ не пока́ялись:
Апп. Мк. 3:13–19 Євангеліє від Марка
зач. 1213По́тім зійшо́в на го́ру і покли́кав до Се́бе, кого́ Сам хоті́в; і прийшли́ до Ньо́го.
14І ви́брав з них двана́дцять, щоб були́ з Ним і щоб посила́ти їх на про́повідь,
15і щоб вони́ ма́ли вла́ду зціля́ти від неду́гів і виганя́ти бі́сів;
16і поста́вив Си́мона, да́вши йому́ ім’я́ Петро́,
17Я́кова Зеведе́євого та Іоа́нна, бра́та Я́кова, да́вши їм імена́ Воанерге́с, то́бто «сини́ гро́мові»,
18Андрі́я, Фили́па, Варфоломі́я, Матфе́я, Фому́, Я́кова Алфе́євого, Фадде́я, Си́мона Канані́та
19та Іу́ду Іскаріо́тського, яки́й і зра́див Його́.