Читання дняпонеділок

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Апп. 2 Кор. 11:21–12:9 Друге послання до Коринфян

зач. 19311:21На со́ром скажу́, що на це у нас не вистача́ло сил. А коли́ хто смі́є хвали́тися чим-не́будь, то (кажу́ з нерозу́мності) смі́ю і я.

22Вони́ євре́ї? і я. Ізраїльтя́ни? і я. Сі́м’я Авраа́мове? і я.

23Христо́ві служи́телі? (в безу́мності говорю́) – я бі́льше. Я зна́чно бі́льше був у труда́х, безмі́рно в ра́нах, бі́льше у темни́цях і багаторазо́во при́ смерті.

24Від іуде́їв п’ять разі́в да́но було́ мені́ по со́рок уда́рів без одно́го;

25три рази́ мене́ би́ли па́лицями, оди́н раз побива́ли камі́нням; три рази́ розбива́вся зі мно́ю корабе́ль, ніч і день пробу́в я в глибині́ морські́й;

26бага́то разі́в був у по́дорожах, у небезпе́ках на річка́х, у небезпе́ках від розбі́йників, у небезпе́ках від єдиноплемі́нників, у небезпе́ках від язи́чників, у небезпе́ках у мі́сті, у небезпе́ках в пусте́лі, у небезпе́ках на мо́рі, у небезпе́ках між лжебрата́ми,

27в труді́ і у ви́снаженні, ча́сто без сну, в го́лоді і спра́зі, ча́сто в поста́х, на хо́лоді і в наготі́.

28Крім сторо́нніх приго́д, у ме́не щодня́ напли́в люде́й, турбо́та про всі Церкви́.

29Хто знемага́є, з ким би і я не знемага́в? Хто спокуша́ється, за ко́го б я не пала́в?

30Якщо́ тре́ба мені́ хвали́тися, то бу́ду хвали́тися не́міччю моє́ю.

зач. 19431Бог і Оте́ць Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, благослове́нний вові́ки, зна́є, що я кажу́ пра́вду.

32У Дама́ску обласни́й прави́тель царя́ Аре́ти стері́г мі́сто Дама́ск, щоб схопи́ти мене́, і мене́ в ко́шику спусти́ли з вікна́ по стіні́, і я уни́к його́ рук.

12:1Не кори́сно хвали́тися мені́, бо я прийду́ до виді́нь і одкрове́нь Госпо́дніх.

2Зна́ю чолові́ка у Христі́, яки́й чотирна́дцять ро́ків тому́ (чи в ті́лі – не зна́ю, чи без ті́ла – не зна́ю: Бог ві́дає) узя́тий був до тре́тього не́ба.

3І зна́ю про тако́го чолові́ка (ті́льки не зна́ю – в ті́лі, чи без ті́ла: Бог ві́дає),

4що він був взя́тий в рай і чув невимо́вні слова́, яки́х люди́ні не мо́жна переказа́ти.

5Таки́м чолові́ком мо́жу хвали́тись; собо́ю ж не похвалю́ся, хіба́ ті́льки не́мочами мої́ми.

6А коли́ я захо́чу хвали́тися, не бу́ду безу́мний, бо скажу́ і́стину; але́ я утри́муюсь, щоб ніхто́ не поду́мав про ме́не бі́льше, ніж скі́льки в мені́ ба́чить або́ чу́є від ме́не.

7А щоб я не звели́чувався надзвича́йністю одкрове́нь, да́но мені́ жа́ло у плоть, а́нгел сатани́, пригні́чувати мене́, щоб я не велича́вся.

8Три́чі блага́в я Го́спода про те, щоб удали́в його́ від ме́не.

9Але́ Госпо́дь сказа́в мені́: до́сить для те́бе благода́ті Моє́ї, бо си́ла Моя́ верши́ться в не́мочі. І тому́ я зна́чно охо́чіше бу́ду хвали́тися не́мочами свої́ми, щоб перебува́ла в мені́ си́ла Христо́ва.

Євангеліє

Апп. Мф. 16:13–19 Євангеліє від Матфея

зач. 6713Коли́ Іісу́с прийшо́в в краї́ни Кеса́рії Фили́пової, то запи́тував у́чнів Свої́х: за ко́го лю́ди вважа́ють Мене́, Си́на Людсько́го?

14Вони́ сказа́ли: одні́ за Іоа́нна Хрести́теля, дру́гі за Іллю́, і́нші ж за Ієремі́ю, або́ за одного́ з проро́ків.

15Він гово́рить їм: а ви за ко́го Мене́ вважа́єте?

16Си́мон же Петро́, відповіда́ючи, сказа́в: Ти – Христо́с, Син Бо́га Живо́го.

17Тоді́ Іісу́с сказа́в йому́ у ві́дповідь: блаже́нний ти, Си́моне, си́ну Іо́нин, бо не плоть і кров відкри́ли тобі́ це, а Оте́ць Мій, Котри́й є на небеса́х;

18і Я кажу́ тобі́: ти Петро́, і на цьо́му ка́мені Я збуду́ю Це́ркву Мою́, і воро́та пе́кла не здола́ють її́;

19і дам тобі́ ключі́ Ца́рства Небе́сного: і що зв’я́жеш на землі́, те бу́де зв’я́зане на небеса́х, і що розв’я́жеш на землі́, те бу́де розв’я́зане на небеса́х.

«Величаем вас, апостоли Христовы Петре и Павле, весь мир ученьми своими просветившия и вся концы ко Христу приведшия»