Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Послання до Римлян
Глава 11
1 Отже, пита́ю: невже́ Бог відки́нув наро́д Свій? Зо́всім ні. Бо і я ізраїльтя́нин, з сі́м’я Авраа́мового, з колі́на Веніамі́нового.
зач. 105 2 Не відки́нув Бог наро́ду Свого́, яки́й Він напере́д знав. Хіба́ не зна́єте, що гово́рить Писа́ння про Іллю́? Як він ска́ржиться Бо́гові на Ізра́їль, ка́жучи:
3 Го́споди! проро́ків Твої́х уби́ли, жерто́вники Твої́ зруйнува́ли; залиши́вся я оди́н, і моє́ї душі́ шука́ють.
4 Що ж гово́рить йому́ Бо́жа ві́дповідь? Я збері́г Собі́ сім ти́сяч чолові́к, які́ не преклони́ли колі́на пе́ред Ваа́лом.
5 Так і тепе́р, за вибрання́м благода́ті, збері́гся оста́ток.
6 Але́ якщо́ за благода́ттю, то не за діла́; іна́кше благода́ть не була́ б уже́ благода́ттю. А якщо́ за діла́, то це вже не благода́ть; іна́кше ді́ло вже не є ді́ло.
7 Що ж? Ізра́їль, чого́ шука́в, того́ не оде́ржав; ви́брані ж оде́ржали, а і́нші озло́билися,
8 як напи́сано: Бог дав їм ду́ха сонли́вості, о́чі, яки́ми не ба́чать і ву́ха, яки́ми не чу́ють, аж до цього́ дня.
9 І Дави́д гово́рить: хай бу́де тра́пеза їх сі́ттю, і тене́тами, і петле́ю на відпла́ту їм;
10 хай потьма́ряться о́чі ї́хні, щоб не ба́чили; і хребе́т ї́хній хай наза́вжди зігне́ться.
11 Ото́ж пита́ю: невже́ вони́ спіткну́лися, щоб зо́всім упа́сти? Зо́всім ні. Але́ від ї́хнього паді́ння спасі́ння язи́чникам, щоб ви́кликати в них ре́вність.
12 Якщо́ ж паді́ння ї́хнє – бага́тство сві́тові, і зме́ншення ї́хнє – бага́тство язи́чникам, то тим бі́льше повнота́ ї́хня.
зач. 106 13 Вам кажу́, язи́чникам. Як Апо́стол язи́чників, я прославля́ю служі́ння моє́.
14 Чи не збуджу́ ре́вності у рі́дних мої́х по пло́ті і чи не спасу́ де́кого з них?
15 Бо якщо́ відто́ргнення їх є прими́рення сві́ту, то чим бу́де прийняття́ їх, як не життя́м з ме́ртвих?
16 Якщо́ поча́ток святи́й, то й ці́ле; і якщо́ ко́рінь святи́й, то й гілки́.
17 Коли́ ж де́які з гіло́к відломи́лися, а ти, бу́дучи ди́кою масли́ною, прищепи́вся на мі́сце ї́хнє і став спі́льником ко́реня та со́ку масли́ни,
18 то не хвали́ся пе́ред гілка́ми. Якщо́ ж хва́лишся, то згада́й, що не ти ко́рінь трима́єш, а ко́рінь тебе́.
19 Ска́жеш: гілки́ відломи́лися, щоб мені́ прищепи́тися.
20 До́бре. Вони́ відломи́лися неві́р’ям, а ти трима́єшся ві́рою: не горди́сь, а бі́йся.
21 Бо якщо́ Бог не пощади́в приро́дних гіло́к, то, гляди́, чи пощади́ть і тебе́.
22 Ото́ж ба́чиш бла́гість і суво́рість Бо́жу: суво́рість до тих, що відпа́ли, а бла́гість до те́бе, якщо́ ти перебува́тимеш у бла́гості Бо́жій, іна́кше і ти бу́деш відсі́чений.
23 Але́ і ті, якщо́ не перебува́тимуть у неві́р’ї, прище́пляться, бо Бог ма́є си́лу знов прищепи́ти їх.
24 Бо коли́ ти, відсі́чений від ди́кої за приро́дою масли́ни, прищепи́вся до до́брої масли́ни, то тим бі́льше ці, приро́дні, прище́пляться до своє́ї масли́ни.
зач. 107 25 Бо я не хо́чу, щоб ви, бра́ття, не зна́ли ціє́ї таємни́ці, – щоб ви не мрі́яли про се́бе, – що ослі́плення Ізра́їля ста́лося частко́во, до́ки вві́йде по́вна кі́лькість язи́чників;
26 таки́м чи́ном весь Ізра́їль спасе́ться, як напи́сано: при́йде від Сіо́ну Визволи́тель, і відве́рне нече́стя від Я́кова.
27 Таки́й їм від Ме́не запові́т, коли́ зніму́ з них гріхи́ ї́хні.
28 Щодо́ благові́стя, вони́ вороги́ зара́ди вас; а що́до вибрання́ – улю́блені Бо́жі зара́ди отці́в.
29 Бо дари́ і покли́кання Бо́же непору́шні.
30 Як і ви коли́сь проти́вились Бо́гові, а ни́ні поми́лувані че́рез непоко́ру ї́хню,
31 так і вони́ тепе́р проти́вляться зара́ди ва́шого поми́лування, щоб і вони́ самі́ були́ поми́лувані.
32 Бо всіх Бог трима́є у непоко́рі, щоб усі́х поми́лувати.
33 О, глибина́ бага́тства і прему́дрості і ро́зуму Бо́жого! Які́ незбагне́нні суди́ Його́ і недослі́джені путі́ Його́!
34 Бо хто пізна́в ро́зум Госпо́дній? Або́ хто був пора́дником Йому́?.
35 Або́ хто дав Йому́ напере́д, щоб Він пови́нен був відда́ти?
36 Бо все із Ньо́го, Ним і до Ньо́го. Йому́ сла́ва пові́ки, амі́нь.