Читання дняпонеділок
На утрені
Ін. 10:1–9 Євангеліє від Іоанна
1Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто вхо́дить в коша́ру ове́чу не двери́ма, а десь перела́зить, той зло́дій і розбі́йник.
2А хто вхо́дить у две́рі, той па́стир ове́ць.
3Йому́ ворота́р відчиня́є, і ві́вці го́лос його́ чу́ють, і він кли́че свої́х ове́ць по і́мені і виво́дить їх.
4І коли́ ви́веде свої́х ове́ць, йде попере́д них, а ві́вці йдуть за ним, бо зна́ють його́ го́лос.
5За чужи́м же не йдуть, а тіка́ють від ньо́го, бо не зна́ють чужо́го го́лосу.
6Цю при́тчу сказа́в їм Іісу́с; але́ вони́ не зрозумі́ли, про що Він говори́в їм.
7О́тже, зно́ву сказа́в їм Іісу́с: і́стинно, і́стинно кажу́ вам, що Я две́рі ві́вцям.
8Всі, скі́льки їх прихо́дило пе́реді Мно́ю, є зло́дії й розбі́йники; але́ ві́вці не послу́хали їх.
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
На літургії
Апостол
Діян. 10:1–16 Діяння святих апостолів
зач. 241У Кеса́рії був оди́н чолові́к, на ім’я́ Корни́лій, со́тник з по́лку, зва́ного Італі́йським,
2благочести́вий і богобоязли́вий з усі́м до́мом свої́м, він твори́в бага́то ми́лостині наро́дові і завжди́ моли́вся Бо́гові.
3Бли́зько дев’я́тої годи́ни дня, у виді́нні, він я́сно ба́чив А́нгела Бо́жого, яки́й увійшо́в до ньо́го і сказа́в йому́: Корни́лію!
4Він же, гля́нув на ньо́го і, зляка́вшись, сказа́в: що, Го́споди? А́нгел відпові́в йому́: моли́тви твої́ та ми́лостині твої́ прийшли́ на па́м’ять пе́ред Бо́гом.
5Ото́ж пошли́ люде́й до Іоппі́ї і покли́ч Си́мона, зва́ного Петро́м.
6Він гостю́є в одно́го Си́мона шкіряника́, дім яко́го бі́ля мо́ря; він ска́же тобі́ слова́, яки́ми спасе́шся ти і весь твій дім.
7Коли́ А́нгел, яки́й говори́в з Корни́лієм, відійшо́в, то він, покли́кавши двох із свої́х слуг і побо́жного во́їна з тих, які́ були́ при ньо́му,
8і, розпові́вши їм усе́, посла́в їх у Іоппі́ю.
9Дру́гого дня, коли́ вони́ йшли і наближа́лись до мі́ста, Петро́ бли́зько шо́стої годи́ни зійшо́в на верх до́му помоли́тися.
10І відчу́в він го́лод, і захоті́в ї́сти. По́ки ж приготовля́ли, на ньо́го зійшла́ нестя́ма
11і ба́чить розкри́те не́бо і яку́сь посу́дину, ні́би вели́ке полотно́, прив’я́зане за чоти́ри кінці́, що спуска́ється на зе́млю, і схо́дить до ньо́го;
12у ній знахо́дились уся́кі земні́ чотирино́гі, і зві́рі, і плазуни́, і птахи́ небе́сні.
13І був го́лос до ньо́го: встань, Пе́тре, заколи́ та їж.
14Петро́ ж сказа́в: ні, Го́споди, я ніко́ли не їв нічо́го скве́рного або́ нечи́стого.
15Тоді́ вдру́ге був го́лос до ньо́го: що Бог очи́стив, того́ ти не вважа́й нечи́стим.
16Ста́лося це три́чі; і посу́дина зно́ву підняла́ся на не́бо.
Рівноапп. Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв
зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.
27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.
28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.
8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х
2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.
Євангеліє
Ін. 6:56–69 Євангеліє від Іоанна
зач. 2456Хто їсть Мою́ Плоть і п’є Мою́ Кров в Мені́ перебува́є, і Я в ньо́му.
57Як посла́в Мене́ живи́й Оте́ць, і Я живу́ Отце́м, так і той, хто їсть Мене́, жи́тиме Мно́ю.
58Цей-то є хліб, яки́й зійшо́в з небе́с. Не так, як батьки́ ва́ші ї́ли ма́нну і поме́рли; хто їсть хліб цей, жи́тиме пові́к.
59Це Він говори́в, навча́ючи у синаго́зі, в Капернау́мі.
60Бага́то хто з у́чнів Його́, слу́хаючи те, говори́ли: які́ ди́вні слова́! хто мо́же це слу́хати?
61Але́ Іісу́с, зна́ючи Сам у Собі́, що у́чні Його́ наріка́ють на те, сказа́в їм: чи це спокуша́є вас?
62А що ж, коли́ поба́чите Си́на Людсько́го, Яки́й возно́ситься туди́, де був рані́ше?
63Дух животвори́ть; плоть аніскі́льки не допомага́є. Слова́, які́ Я говорю́ вам, є дух і життя́.
64Але́ є між ва́ми де́які, що не ві́рують. Бо Іісу́с знав споча́тку, хто не ві́рує і хто зра́дить Його́.
65І сказа́в: Я для то́го і говори́в вам, що ніхто́ не мо́же прийти́ до Ме́не, якщо́ те не бу́де дано́ йому́ від Отця́ Мого́.
66Відто́ді бага́то з у́чнів Його́ відійшли́ від Ньо́го і вже з Ним не ходи́ли.
67Тоді́ Іісу́с сказа́в дванадцятьо́м: чи не хо́чете відійти́ і ви?
68Си́мон Петро́ відпові́в Йому́: Го́споди! до ко́го нам йти? Ти ма́єш слова́ життя́ ві́чного:
69і ми уві́рували і пізна́ли, що Ти Христо́с, Син Бо́га Живо́го.
Рівноапп. Мф. 5:14–19 Євангеліє від Матфея
зач. 1114Ви є сві́тло сві́ту. Не мо́же схова́тися мі́сто, яке́ стої́ть на верху́ гори́.
15І, засвіти́вши сві́чку, не ста́влять її́ під посу́дину, а на підсві́чник, і сві́тить всім у до́мі.
16Так хай ся́є сві́тло ва́ше пе́ред людьми́, щоб вони́ ба́чили ва́ші до́брі діла́ і прославля́ли Отця́ ва́шого Небе́сного.
17Не ду́майте, що Я прийшо́в пору́шити зако́н або́ проро́ків: не пору́шити прийшо́в Я, а здійсни́ти.
18Бо і́стинно кажу́ вам: до́ки не пере́йде не́бо і земля́, жо́дна йо́та чи жо́дна ри́ска не пере́йде із зако́ну, по́ки не здійсни́ться все.
19О́тже, хто пору́шить одну́ з цих за́повідей найме́нших і навчи́ть так люде́й, той найме́ншим бу́де на́званий в Ца́рстві Небе́сному; а хто ви́конає і навчи́ть, той вели́ким бу́де на́званий в Ца́рстві Небе́сному.
«Величаем Вас, святии равноапостольнии Мефодие и Кирилле, вся словенския страны1 ученьми своими просветившыя и ко Христу приведшыя»